А як би ви оцінили своє життя?

Автор: Клейтон Крістенсен (Clayton Christensen)
Джерело: проект kmbs

Клейтон Крістенсен (Clayton Christensen)

Мабуть, на перший погляд, це може видатися дивним, але більшість проблем, починаючи з індивідуальних і закінчуючи глобальними, так чи інакше стосуються цього питання. Вміти думати, розвивати свої здібності, мати індивідуальність — ось те, що так високо цінується сьогодні. Підсвідомо кожен спроектував ці фактори на якусь конкретну сферу. Насправді тут можна виокремити цілих три питання:

• Як упевнитися в тому, що ви обрали правильний кар'єрний шлях?
• Як переконатися, що сімейні стосунки є невмирущим джерелом щастя?
• Як бути певним, що ви не потрапите до в'язниці?

Так, згоден, останнє питання може здатись занадто легким, але це не так. Немає різниці, чи ви топ-менеджер, чи вихователь у дитячому садочку, чи підприємець — будь-якій людині складно визначити той момент, коли вона починає відходити від правильного шляху.

Якщо говорити про питання кар'єри, то тут також у більшості виникне асоціація з грошима. Такі люди або ще не знайшли того, що їм потрібно, або просто не зрозуміли, що вже знайшли. Який найсильніший мотиватор у нашому житті? Гроші? Аж ні!

Пригадаємо Сталіна. Коли він помер, не знайшлось навіть костюму для його поховання — довелось шити на замовлення. Все життя Сталін прожив у бідності. Так, інша справа, що у нього була влада (хоча погляди щодо правомірності використання ним цієї влади в нас можуть різнитися). Проте, залишивши поза увагою історично-політичні дебати, можемо стверджувати: факт залишається фактом — йому не потрібні були матеріальні цінності. Аналогічна ситуація зі Стівом Джобсом. Сенс життя людини полягав у тому, щоб робити те, що ця людина любить і вміє. Не в накопиченні грошей заради змагання «Хто в світі найбагатший?». За останні роки управління Apple Джобсу символічно за весь фінансовий рік нараховували зарплату лише у розмірі 1 долара. Тобто бажання його були ширшими: можливість зростати, отримувати більше відповідальності, робити внесок по відношенню до інших людей, бути визнаним завдяки своїм досягненням. Такі люди не сприймають бізнес як «купівлю-продаж-інвестування», адже це ніяк не порівняти із тим глибоким внеском, який починається із «побудови» людини.

Створення стратегії

Насправді те, наскільки правильно ви ідентифікуєте та застосовуєте у житті своє призначення, має вплив не тільки на вас самих, але й на людей, які знаходяться поряд. На жаль, більшість не розуміє, що причина їхніх невдач, незадоволеності, невпевненості полягає саме в тому, що вони не знають, куди йдуть та навіщо. Звичайно, легше за все визначити це як нікому не потрібні філософські роздуми, які ні до чого не призведуть. Добре, нехай. Але тоді навіщо ми робимо нікому не потрібні речі? Навіщо вчимо функціонально-вартісний аналіз, системи збалансованих показників, руйнівні інновації? Щоб застосувати отримані знання раз на рік або не застосувати зовсім? Інша справа, якщо хоча б годину на день, замість обробки незрозуміло для чого призначеної інформації, присвятити самоаналізу, пошуку в собі того, чого ви насправді хочете. В такому випадку отримані знання ви гарантовано будете застосовувати кожного дня. І не важливо, буде ваш пошук себе заснований на вірі чи на інших цінностях — головним є результат, який ви отримаєте внаслідок зробленого кроку.

Правильне розміщення ресурсів

В нашому житті існує 3 фактори, які ми не можемо одночасно використовувати на повну: час, енергія та талант. Вони формують нашу життєву стратегію, в чому і полягає заковика: треба обирати щось одне, водночас нехтуючи іншим. Цей вибір не є простим, адже надання переваги та концентрація на чомусь може змінити усе ваше життя як в позитивний, так і в негативний бік. І це добре, коли людина інтуїтивно із появою вільної хвилинки спрямовує свою діяльність у правильне русло. А що ж робити тим, хто не може визначитись із вибором? Відповідь є простою — результат. Саме детальний аналіз наслідків власної діяльності допоможе вам зрозуміти, куди ви прямуєте.

Проте навіть у цьому методі є очевидні мінуси. Справа у тому, що ми не завжди можемо швидко отримати результат. На роботі цей ланцюжок легко простежити: ви надсилаєте продукт — завершуєте проект — закриваєте продаж — пишете статтю — вам платять — отримуєте підвищення. У контексті сім'ї деколи такий зв'язок прослідкувати просто неможливо. Як приклад візьмемо виховання дітей. Сьогодні Ви проведете із ними виховну бесіду, і вони вдаватимуть, що зрозуміли свою провину, а наступного дня знову бешкетуватимуть. Проте це не привід зневірюватись. Усе, що треба, — невідступно дотримуватись своєї стратегії. І через 10-20 років Ви зможете із гордістю визнати, що виховали гарного сина або доньку.

Проблема невірного розподілу ресурсів є базовою як у сімейному житті, так і в бізнесі. Як це не прикро, але люди все менше і менше приділяють часу тому, що колись могли б назвати головним.

Створення культури

Різниця між фальшивим далекоглядним менеджером та справжнім полягає у тому, що перший зробить певні прогнози щодо майбутнього на основі графіків, попередніх звітностей і на цьому зупиниться. Тим часом другий піде набагато далі: крім того, що на основі виконаного аналізу він сформує нову стратегію компанії, він також зможе переконати робітників, які не розуміють ні причин, ні потреб змін, у тому, що треба змінити, як змінити та в якому напрямку рухатись далі. Крім того, справжній управлінець за необхідності використає усі інструменти для посилення кооперації в критичній ситуації.

Теоретично можна виділити 2 напрями: що члени організації хочуть отримати, та, відповідно, що вони можуть внести до цієї організації. У випадку, якщо між цими двома сторонами виникає конфлікт, на допомогу приходять «інструменти влади» — примус, погрози, покарання тощо. Усе для покращення співпраці.

Досить яскраво ілюструє ситуацію наступний приклад: коли діти погано поводяться, «інструменти влади» є кращим засобом для багатьох батьків. Але що робити, коли у дитини перехідний період і ці інструменти на неї просто не діють? Ось тут в нагоді стає культура. Адже одразу, як тільки батьки усвідомлять усю складність ситуації, вони почнуть жалкувати про те, що чомусь не довчили дитину або не прив'язали цінності, яких їй зараз очевидно не вистачає. В тому-то і полягає суть та принада культури як у сім'ї, так і в бізнесі: вона або будується свідомо, або створюється випадково під впливом випадкових факторів. Лише від вас залежить, як її організувати.

Убезпечення від похибки

В житті усюди відслідковується схильність людей діяти та приймати рішення на основі минулого досвіду або фактів. Така тенденція мала б цілком логічне пояснення, якби минуле було таке саме, як і майбутнє. Але з огляду на те, що це зовсім різні речі, то в чому сенс? Люди майже не приймають рішень, керуючись своїми майбутніми намірами.

Залежність людини від похибки тісно пов'язана із останнім, третім питанням: як бути впевненим у тому, що Ви не потрапите до в'язниці? Адже у будь-якої людини траплялась така ситуація, коли голос всередині нашіптував: «Так, є загальне правило стосовно цієї ситуації — так зазвичай роблять усі. Але це особливий випадок, інші обставини. Один раз можна зробити не так, як завжди. Нічого не станеться». В тому і проблема, що станеться. Людина і сама не помічає, як цей вибір призводить до наслідків, потім, відповідно, створюються нові варіанти і так далі по ланцюжку. Ви крок за кроком відходите від того, де були на початку. А коли ви таки зрозумієте свою помилку, буде запізно. Набагато легше дотримуватись своїх принципів усі 100% часу, аніж 98%.

Важливість людяності

Загальний образ людяної особи досить суб'єктивний, але існує риса, яка є основою людяності — це висока самооцінка. Суть у тому, що вона проявляється у відношенні не до самого себе, а до оточуючих. Ви не можете обікрасти людину, бо ви її поважаєте, не можете їй збрехати.

Найлегше бути людяним, коли вас оточують люди, які кращі за вас: батьки, вчителі, начальники. Ви переймаєте їх гарні якості, які неважко розгледіти, та застосовуєте їх по відношенню до себе. А як щодо людей, переваги яких не так легко помітити одразу? Саме та людина, яка зможе вчитись чомусь як у кращих, так і у гірших за себе людей, матиме безмежний потенціал до розвитку.

Отже, враховуючи усі вищезазначені поради, залишається наголосити на останньому: не треба надмірно зациклюватись на собі та на цілях, які б ви хотіли/могли/не могли досягти. Набагато благороднішою є допомога людям стати кращими. Так, у кожного своє мірило. Але сонце для всіх одне.

За матеріалами "How will you measure your life?", Harvard Business Review.
Переклад: Олеся Бундюк.