Інтернет-минуле б'є в спину

"Я пам'ятник собі поставив незотлінний", — писав колись Олександр Сергійович про своє мистецтво. З того часу пройшло багато років і сьогодні майже кожен має змогу створити власний пам'ятник. Хтось виточує з дерева невеличку фігурку, а хтось — все життя працює над камінним монументом, намагаючись перетворити її на щось аж ніяк не менше, ніж Нью-Йоркська статуя Свободи. Та найдивовижніше те, що навіть люди, які ніколи в житті не замислювалися над власним увіковічненням, часто не можуть уникнути ролі "творця". Випадкові пам'ятники з'являються то там, то тут. А з приходом до нашого повсякденного життя технологій Інтернет, їх створення взагалі перестало бути проблемою.

Але, як того і варто було очікувати (адже закон збереження енергії ніхто не відміняв) проблема не зникла взагалі, а просто перемістилася у іншу точку. І тепер кожен більш-менш активний інтернет-користувач вимушений уважно стежити за інформацією, яку він залишає у мережі. Адже кожен його слід може бути знайдений і прочитаний, а кожне його слово може бути використане проти нього. Особливо актуальним це твердження є для тих, хто використовує Інтернет для пошуків свого майбутнього роботодавця.

Інтернет здатен виконувати безліч функцій, зокрема і ті, які раніше належали до компетенцій рекрутингових агентств. У своїй статті "Використання ресурсів Інтернет для управління персоналом" автор А.Г. Івльов пише, що основним завданням, яке може виконувати служба персоналу за допомогою Інтернету — це оперативна взаємодія із ринком праці. Адже варіантів пошуку трудових ресурсів через Інтернет — безліч. Більше того, у віртуальному варіанті починає змінюватися сам ринок праці, оскільки майже кожен претендент має змогу безпосередньо звернутися якщо не до вищого керівництва компанії, то до організації в цілому.

У статті Сергія Бєляєва "Майбутнє рекрутингу" також чимале місце відводиться опису інтернет-інструментів. Зокрема йдеться про посилення тенденції пошуку кандидатів через такі потужні двигуни, як Google, та втрату позицій дошками оголошень. Цей підхід даватиме претендентові змогу поширити інформацію про себе через багато джерел, зробити її більш точною та всеохопною:

• інформацію про освіту він зможе розмістити на відповідному веб-сайті випускників свого навчального закладу;
• ознайомити роботодавця із функціями, які він виконував на попередньому місці роботи та показати свої досягнення він зможе на своєму персональному веб-сайті;
• свій досвід, думки колег та відгуки клієнтів будуть доступні на корпоративному сайті компанії, де працював кандидат;
• нарешті, познайомити роботодавця із своїми професійними думками та показати комунікативні навички кандидат зуміє за допомогою безлічі форумів та блогів.

Та навіщо чекати майбутнього? Вже сьогодні стає очевидним, що Інтернет до непізнаваності змінив способи пошуку роботи та працевлаштування. Проте, не слід забувати, що "всесвітня павутина" — це палиця з двома кінцями. Погодьтеся, треба бути зовсім наївними, щоб, шукаючи інформацію про роботодавця, виключати можливість зворотнього процесу. Тому краще двічі подумати перед тим, як опублікувати відверту дурницю у вашому блозі чи розмістити на форумі фотографії з останньої вечірки, де ви маєте не найкращий вигляд. Повірте, потенційний роботодавець обов'язково знайде їх і, роздивившись, може змінити свою думку щодо вашої придатності до посади. А це аж ніяк не входило до ваших планів, чи не так?

Дані дослідження, опубліковані на сайті management-issues.com, вказують на те, що чверть HR-менеджерів у США використовували Google чи інші подібні механізми для пошуку інформації про потенційних працівників. При цьому, один з десяти не обмежувався банальним "гуглінням" і використовував сайти соціальних мереж як частину процесу пошуку кандидатів. Результати виявилися вражаючими — серед понад 1000 опитаних менеджерів половина відмовлялася від кандидата на посаду, базуючись на тій інформації, яку відшукала про нього у Інтернеті. Більше того — серед людей, які використовували сайти соціальних мереж, цей показник зріс до двох третин.

Майже третина роботодавців, які взяли участь у дослідженні, виявили, що кандидат не зовсім чесно говорив про свою кваліфікацію. Чверть роботодавців наголосила на слабких комунікаційних навичках кандидата чи знайшла інформацію про негативну поведінку кандидата. Зрештою, кожен п'ятий кандидат на форумах чи в блогах чесно признавався, що вживав алкоголь та наркотики. Вочевидь, він навіть подумати не міг, що ця інформація буде використана як аргумент щодо його прийняття (а точніше — неприйняття) на посаду.

Роботодавці можуть звернути увагу також на те, що говорять кандидати про компанії, в яких вони працювали раніше, та про своїх колишніх колег; розглянути "кумедні" фотографії, залишені у мережі; та поцікавитися чому кандидат обрав той чи інший псевдонім.

Ви можете спробувати заперечити, обґрунтовуючи це тим, що ніколи не "тусувалися" на форумах, а про блоги взагалі вперше чуєте. Що ж — спробуємо довести протилежне. Для цього варто відкрити будь-який із улюблених пошуковиків і ввести ваше ім'я та прізвище в лапках (щоб максимально виключити з пошуку "ліві" варіанти). Потім — повторити операцію, помінявши ім'я та прізвище місцями... Ну і як вам результат? (Примітка: Якщо ви є тезкою видатного діяча, не лякайтеся тисяч посилань, які вискочать на екран після вашого запиту. Вам належить лише частина із них).

Справа в тім, що до мережі можна потрапити не лише власними зусиллями, але й зусиллями друзів. І що найстрашніше — недругів. Якщо ви навчаєтеся в університеті, який має власний сайт — ви, вочевидь, потрапите до он-лайн списків студентів. Якщо працюєте в сучасній компанії — вона швидш за все розмістить в мережі не лише ваше прізвище та ім'я, але й фото та коротку біографію. Якщо ж, не приведи Господи, образили якогось активного блогера чи форумчанина — чекайте біди. Інформація про вас обов'язково з'явиться у мережі. Уникнути цього можливо лише якщо ваша персона взагалі нікого не цікавить. Погодьтеся — не найкраща перспектива.

Ситуація погіршується ще й тим, що одного разу розмістивши інформацію в мережі, у більшості випадків ви будете вже безсилі її знищити. Навіть якщо дуже хотітимете. Про це у своєму листі до газети Financial Times пише Ден Вільямсон (Dan Williamson), контент-менеджер компанії Cimex. "Не існує ніякої гарантії, що блогер зуміє видалити інформацію, розміщену раніше, а значить вона продовжуватиме переслідувати його у майбутньому. Цьому сприяє як опція кешованих сторінок у пошуковиках, так і розповсюджена у блогерській спільноті звичка запозичувати інформацію від "друзів" та з інших блогів", — стверджує Ден Вільямсон.

Але не варто впадати у депресію і назавжди відключати мережевий кабель від гнізда у вашому комп'ютері. Адже вихід існує із будь-якої ситуації. "У той час як неконтрольований обмін інформацією в мережі зазвичай має негативний вплив на пошуки роботи, правильне використання цього інструменту може сприяти процесові пошуку", — стверджує віце-президент з людських ресурсів компанії CareerBuilder.com. Іншими словами, завбачливий кандидат здатен перетворити Інтернет на свого "товариша" так само легко, як і на "ворога".

Декілька простих порад допоможуть стати обережним та завбачливим користувачем "всесвітньої мережі". Не варто розміщувати на своїх чи "дружніх" сайтах нічого, що ви б хотіли приховати від майбутнього роботодавця. Якщо ви користуєтеся соціальною мережею, зверніться до налаштувань "приватності", щоб ваші дані були доступні лише певним людям. Насамкінець — уявіть себе роботодавцем і спробуйте пошукати у мережі дані про себе. Якщо знайдете інформацію, яка кидає тінь на вашу "кришталево чисту" репутацію — докладіть усіх зусиль для її видалення. Якщо ж це неможливо — будьте готові пояснити роботодавцеві, з яких причин інформація з'явилася у мережі і що вона означає.

Пам'ятайте, здатність публікувати та розповсюджувати власні думки та міркування серед мільйонів користувачів у всьому світі — це дуже приваблива перспектива. Проте, необережне ставлення до цього інструменту може принести більше лиха, ніж користі.

Ярослав Федорак, MCUa.