Чи має ваша організація ознаки культу?

Сильне лідерство може легко перетворитися на авторитарне, емоційний зв’язок людини з організацією стати залежністю, а корпоративні цінності набути ідеологічного забарвлення. Все це є ознаками формування культу, — застерігає нас визнаний знавець лідерства Манфред Кетс де Вріс (Manfred Kets De Vries), автор кількох бізнес-бестселерів, серед яких "Містика лідерства" (The Leadership Mystique).

Для більшості слово «культ» асоціюється з релігійним фанатизмом, деякими політичними режимам або «поклонінням» мегазіркам поп-культури чи спорту. В загальному це поняття визначається як «велика відданість особистості, ідеї, об’єкту руху або роботі». Якщо підходити з таких позицій, то проявом культу можна вважати політичні партії, прихильників різних вчень і систем та кримінальні угруповання. Чимало бізнесів також несуть у собі певні ознаки культу. А саме йдеться про лідерів, які викликають захоплення та вимагають лояльності; про корпоративні культури, зациклені виключно на собі; про жорсткі правила, які регулюють поведінку; про нетерпимість до відхилень від будь-яких усталених норм.

На глибинному рівні культ задовольняє наші пошуки значущості. Він дає чіткі і беззаперечні відповіді на дуже непрості питання — в чому полягає сенс життя; що є добром, а що злом, яка релігія чи політична лінія є абсолютно правильними. Деякі люди долучаються до культу просто через самотність або тому, що хочуть належати до чогось набагато масштабнішого, ніж їхнє життя.

Лідери, які створили навколо себе культ, дуже добре вміють апелювати до цих базових людських потреб. Істинні віртуози контролювання свідомості, ці «звабливі хижаки» досконало маніпулюють тривогами й занепокоєннями своїх потенційних «новобранців» — говорячи людям саме те, що вони хочуть почути, змушують їх відчути себе надзвичайно бажаними та потрібними. Будучи майстрами чарувати, такі лідери спонукають послідовників повірити у найрізноманітніші химерні концепції — наприклад, у нескінченне фінансове благополуччя, в непорушний душевний спокій та навіть у вічне життя. Їхня сила полягає в просуванні ідей — простих та, як може здатися, наповнених сенсом — тим, що є протилежним неясностям, непевностям і суперечностям нашого повсякдення.

Немає нічого дивного, що багато лідерів цього типу світяться харизмою, зваблюючи послідовників, як у давньогрецькій міфології сирени зваблювали моряків. Проте за цією видимістю обворожливості часто приховуються суспільно шкідливі особистісні риси або навіть вияви психопатії.

Психологія культу

У формуванні культу задіюється дуже складна психодинаміка; наприклад, бажання людства оволодіти магічним мисленням. Лідери культового типу часто наділяються чародійними властивостями, що схоже на сприйняття малими дітьми своїх батьків як всемогутніх володарів їхнього всесвіту. І тому прихильники культу можуть деградувати ментально, покладаючись на лідерів як на джерело формування своїх думок та світогляду. А це дає останнім змогу обплутувати послідовників брехнею та вкладати в їхню свідомість спотворені уявлення, доводячи до стану, колі ті перестають розрізняти — що є реальним, а що химерним.

Аби здобути повний контроль, лідери культу заохочують послідовників обривати зв’язки із зовнішнім світом. Дієвим способом досягнення цього є прищеплювання параноїдального способу мислення, коли світ сприймається в категоріях «ми vs вони», де «вони» — це будь-які зовнішні, а значить ворожі сторони, якими можуть бути навіть члени родини. Відірвані від своїх колишніх зв’язків, «неофіти» стають все залежнішими від культу в задоволенні своїх фізичних та емоційних потреб. Саме тому їм так важко вийти із деструктивних стосунків культового типу.

Попри все це, члени культу часто не усвідомлюють свого стану та переконані, що діють із власної волі. Стіни тюрми, які вони власноруч збудували навколо себе, залишаються невидимими.

Організації культового типу

Як вже згадувалося вище, суспільні та корпоративні інститути також мають характеристики культового типу. Ці структури, хоча й не вторгаються в особистий простір так активно, як релігійні культи, використовують схожі методи «навертання до своєї віри». Так, чимало бізнес-структур, говорячи про важливість «сильних цінностей» по суті пропагують авторитарну ідеологію. Даючи співробітникам відчуття значущості, мети та належності, вони вимагають беззастережно дотримуватися певного набору вірувань. При цьому інакомислення є абсолютно неприйнятним, а «дисиденти» караються без будь-яких вагань.

Деякі з таких організацій очолюють харизматичні лідери, котрі подеколи служать для працівників зразком того, як діяти, мислити та що відчувати. Причому природа процесів соціалізації, яка при цьому використовується, є такою, що співробітники можуть настільки емоційно прив’язатися до своєї компанії, що робота стає для них найважливішою, відсуваючи родину та друзів на задній план.

Так само як і справжні культи, організації можуть прищеплювати параноїдальне мислення, роблячи поведінку «ми vs вони» нормою. Такі компанії не схильні заохочувати творчість думки. В них домінують догматизм та маніпулювання свідомістю, що не залишає місця ані для вільного обміну думками, ані для конструктивної критики.

Всі ми маємо протидіяти формуванню організацій культового типу. Щоб протистояти звабливим «сиренам», потрібно безупинно бути напоготові. Зрештою, кожний із нас відповідає за свою здатність відрізняти демагогію від фактів. Вкрай важливо викорінювати мислення в категоріях «чорний-білий» та використовувати кожний шанс для здорових дискусій. Коли проблеми дають про себе знати — виділіть із них елементи, які піддаються об’єктивній оцінці, розгляньте кожний їхній аспект та піднесіться над пошуком винних.

І, нарешті, давайте віддамо належне тим вдумливим лідерам, котрі заохочують критичне мислення, винагороджують здоровий глузд та цінують індивідуальність. Адже сутність лідерства полягає в тому, щоб допомагати послідовникам розкривати свій потенціал, а не перетворювати їх на рабів.

За матеріалами "Is your organisation a cult?", management-issues.