Коли час сказати «З мене досить!»
Звісно, хотілося б, аби робота стала можливістю самореалізації та засобом втілення мрій. Проте часом все складається як раз навпаки — досить швидко усі наші надії руйнуються вщент. Як же прийняти виважене рішення в ситуаціях, коли, як здається, земля вислизає з-під ніг? Ось що пише у своїй статті Ліннда Дюрре (Linnda Durré), психотерапевт, бізнес-консультант, автор книги «Surviving the Toxic Workplace» («Як вижити, коли умови праці нестерпні»).
Ліннда Дюрре
(Linnda Durré)
|
Вогонь в очах та прагнення змінити світ — такими ми були, коли приступали до першої у своєму житті роботи. Але, на жаль, нерідко наш місіонерський запал безслідно випаровується, не витримавши зіткнення із далеко не завжди привабливою реальністю корпоративного середовища. Що ви відчули у мить гіркого просвітлення — приголомшення, безсилу ярість, гіркоту безнадії? А що при цьому вчинили? Вирішили обговорити ситуацію з босом, колегою або HR-менеджером? Чи може зволіли промовчати через побоювання, що вас можуть звільнити?
Мій досвід бізнес-консультанта свідчить про те, що якщо у колективі з’являються ознаки поганого чи упередженого ставлення до якоїсь людини (як-от образи, цькування, несправедливі вимоги), то, найімовірніше, надалі ситуація лише погіршуватиметься. У будь-якому випадку, не ігноруйте тривожні сигнали, сподіваючись на те, що проблема розсмокчеться сама. З іншого боку, варто усвідомити — не буває ані ідеальних місць праці, ані ідеальних людей (це стосується також і вас). Тому продумайте, які вияви людської недосконалості можуть бути для вас прийнятними. З’ясування непорозумінь та вибачення, прагнення налагодити ефективне спілкування — чи можна із допомогою цього виправити ситуацію?
Але, якщо негатив однозначно переважує позитив, як не пропустити мить наближення до «точки неповернення»? Запитайте себе: «Що саме може змусити мене звільнитися?» Запишіть відповіді на одному аркушу паперу, а на іншому — занотуйте, із якими неприйнятими для вас поведінковими проявами з боку менеджерів або колег вам вже доводилося миритися. Не виключено, що підсумок такого аналізу вас шокує. «Як я міг щось таке терпіти!», — вигукнете ви. У такому разі не зволікайте — беріться за пошук нового місця роботи. Пригадаймо класичний приклад. Якщо помістити жабу у контейнер із гарячою водою, вона звідси миттєво вистрибне. Натомість, якщо посадити тварину у ємкість із прохолодною водою, яка нагріватиметься до температури кипіння, вона там спокійнісінько сидітиме, не помічаючи, що зварюватиметься живцем. Тож не дозволяйте собі перетворитися на «варену жабу». Постійний стрес, люди, негативно налаштовані стосовно вас, — все це погано впливатимете на стан вашого фізичного та психічного здоров’я.
Зрозуміло, для різних людей «точка неповернення» прив’язана до цілої низки факторів. Скажімо, чи є у вас якісь заощадження? Чи мають стабільну роботу ваш чоловік чи дружина? Чи треба оплачувати навчання дітей або погашати кредит? У складній економічній ситуації чимало людей змушені приймати нестерпні для себе умови праці. Втім, пропри все, запитання полягає лише у тому — скільки часу ви готові це терпіти та коли, врешті-решт, наважитесь піти геть.
Мене завжди вражає, як подружжя, які остогидлі один одному, шукають виправдання, аби продовжувати спільне існування. Це і «ми повинні зберегти сім’ю задля дітей», і «треба ж якось сплачувати рахунки», і ще безліч інших. При цьому вони не помічають, що втрачають здатність насолоджуватися життям, захоплюватися, вдосконалюватися, прагнути, мріяти, кохати. Аналогічна трансформація відбувається із людино, що під приводом усіляких виправдань не наважується покінчити із нестерпною для себе роботою.
Якщо людиною оволодіває страх, їй дуже важко побачити нові можливості та альтернативи. Ось вправа, яку я люблю пропонувати своїм клієнтами. «Закрийте очі, — говорю я їм, — уявіть, що у вас чарівна палиця, з допомогою якої ви можете створити найбільш жадану для вас роботу». Далі прошу описати її якнайдетальніше, сама ж намагаюся занотувати все, що вони мені говорять, а потім даю це прочитати їм. І люди починають мислити позитивніше — фокусуються не стільки на думці «а що ж зі мною буде, якщо я піду з цієї фірми?», а скільки на — «що я можу вчинити, аби наблизити бажану ситуацію». Таким чином вони вириваються із «глухого кута» та позбавляються страху. Отже, повірте в те, що раніше чи пізніше, ви таки знайдете роботу, котра б вас влаштовувала.
Але ніколи не продавайте душу за гроші, посаду, визнання чи надійність робочого місця. Ніколи не миріться із нестерпною для вас роботою. Як зауважила легенда року Дженіс Джоплін (Janis Joplin), «ніколи не відмовляйтесь від ваших цінностей та принципів на догоду комусь. Адже це все, що у вас є».
За матеріалами "When should you quit a toxic company?", management-issues.
|