Візія в управлінських рішеннях

Автор: Олександр Саврук, декан kmbs
Джерело: kmbs journal

Ми сподіваємось на кризи, але інколи вони проходять досить безболісно, тому що не зачіпають того ядра, яке б перепакувало систему цінностей і переконань. Іноді потрібна більш глибока криза, яка здатна докорінно змінити правила гри. Але ми все ще продовжуємо жити в старому світі. А інколи треба мати амбіції лідера для такого скачка.

Трансформаційне лідерство

Якщо виходити з того, що весь світ складається з систем, то люди за своїми внутрішніми якостями (за своєю природою) поділяються на два типи: люди, які створюють системи і люди, які вписуються в систему.

Усвідомлюючи обмеженість освітніх ресурсів в Україні, ми, в першу чергу, фокусуємось на цінностях, які притаманні людям першого типу. Це люди, які ведуть себе свідомо чи не свідомо вторинно до правил гри, які вже створені кимсь. Поведінка лідерів не залежить від того, в якій частині ієрархії ця людина перебуває у даний момент. Тобто можна стати генеральним директором і бути "вписаним" у систему, тобто залежним. Тоді розвиток такої організації буде дуже обмеженим. Навіть харизма не заважає бути таким, більше того, вона часто є ознакою людини з швидким кар’єрним зростанням. Такі харизматики стають носіями "назавжди"-принципів гри, в якій вони перемогли. Проблема в тому, що коли організації об’єктивно потрібно змінюватись, такі люди є найбільшою проблемою системи. Для них розвиток означає підвищення інструментального рівня знань, що допомагає вписатись в систему.

Є інструментарій, а є ідеологія — проактивний спосіб реакції на зовнішнє середовище, або провокація зовнішнього середовища. Завдяки інакшому способу мислення, виникає тренд. Говорячи про бізнес-стратегію, варто згадати п’ять сил Майкла Портера, як приклад реактивної поведінки в зовнішньому середовищі.

Трансформаційне лідерство — це вміння працювати з системами. Логіка харизматика — я і мої заслуги, — сьогодні вже не працює. З’являється інша логіка та інша природа енергетики, яка базується на тому, що ми називаємо ідеєю. Головне — навчитися працювати з ідеями, а особливо системоутворюючими ідеями. Ідея допомагає сформувати візію, яка об’єднує і допомагає створити спільне бачення, а не просто образ майбутнього. Це спосіб самоідентифікації самодостатніх людей, які ціннісно готові йти в ту чи іншу сторону та прагнуть підкорити себе ідеї та системі. На сьогоднішній день рівень розвитку культури в суспільстві вимагає саме такого типу рішень.

Люди, які вписуються в системи, працюють переважно в полі негативної візії, тому що у них відсутнє відчуття зовнішнього середовища. Їм хочеться потрапити у зону комфорту — відчуття того, що щось таки досягнуто, але, досягаючи цього, вони зупиняються. Це відбувається через те, що вони не вміють працювати в полі позитивної візії і переходити від успішного періоду до більш успішного.

Ручне управління, яке сьогодні широко поширене у нас в Україні, не здатне забезпечити розвиток і розкриття потенціалу організації. Має бути створене смислове поле, яке і починається з візійної точки. Це смислове поле дає напрямок руху для кожного суб’єкту в організації.

Час вийти з інструментальної парадигми та виховувати людей, які спроможні оцінити систему як цілісність, мати спроможність створити нову систему і якісно змінити систему. Саме таких людей ми трактуємо як "лідерів".

У кожної організації є стратегія і цілі, але чи у кожної організації є сенс як стратегічна складова? Без сенсу система рано чи пізно розвалюється.

Трансформаційні лідери створюють системи через ідею. Вони наповнюють життя сенсом, діляться і об’єднуються навколо ідеї. Пам’ятаймо про те, що можна бути президентом і вписуватись систему, а можна бути фермером і будувати системи.

Стаття за виступом Олександра Саврука на Міжнародній візійній бізнес-конференції "Intro" у Львівській бізнес-школі УКУ (LvBS), 16-17 квітня 2010 року.
Текст: Анна Глива