Чому страх править співробітниками?

Автор статті, яка наведена нижче, Четан Друв (Chetan Dhruve) є також автором "Чому ваш бос запрограмований бути диктатором" (Why your boss is programmed to be a dictator). Він працював у кількох компаніях, включаючи й такі як IBM, Cisco Systems, а також UK Department for International Development. Він також отримав ступінь МВА у Cass Business School.

Що змушує мільйони людей по всьому світу, незалежно від національної культури та ментальних особливостей, боятися своїх керівників? Страх може бути небезпечним. Він може перетворитися на переконання, що жодну вказівку боса не можна ані обговорювати, ані, тим більше, ставити під сумнів. Плазування перед владою вважається нормою. Скаржитися на керівника — невдячна справа. Навіть якщо він неправий.

Звісно, більшість компаній намагаються виправити таку ситуацію, проводячи тренінги з лідерства, розвиваючи вміння мислити самостійно і т. п. Але страх продовжує залишатися частиною будь-якого робочого середовища. Причиною цього може бути той факт, що по суті наші компанії (можливо, ненавмисне) були спроектовані саме так, щоб продукувати страх.

Спробуймо розглянути приклад. Що трапляється коли два гази, які перебувають у своєму натуральному стані (кисень та водень), починають взаємодіяти? Вони перетворюються на воду. Однією із ознак води є вологість. Висновок простий: внаслідок взаємодії водню та кисню продукується вологість. Ця якість називається "додатковою ознакою". Говорячи науковою мовою, будь-яка система є чимось, що виникає внаслідок взаємодії її частин.

Існування стосунків (і не лише романтичних) між двома людьми залежить від їхньої взаємодії. Якщо взаємодія припиниться (навіть якщо лише одна людина відмовиться від взаємодії) тоді можна констатувати і закінчення стосунків.

Стосунки між людьми є системою. Щоб відповісти на запитання, чому страх править робочим оточенням, нам слід зрозуміти природу визначальних стосунків у офісі — між керівником та підлеглим.

У сучасному світі ми більше не використовуємо слово "бос". Скоротилося й використання таких слів, як "менеджер" та "керівник". В обіг входить нове модне слово — "лідер". Сьогодні в компаніях працюють лідери команд, лідери проектів, лідери груп, лідери відділів, лідери організацій і т. п. Кожен, кому підзвітна хоча б мізерна групка людей, називається лідером. І це не дивно — адже лідер — це особа, яка відповідає за інших людей та має над ними певну владу.

Але спробуймо копнути трішки глибше. Кого можна назвати справжнім лідером у контексті вміння вести людей? Зазвичай, відповідь на це запитання можна дати, перелічивши набір навичок: лідер — це активна людина, яка бере на себе відповідальність, встановлює цілі, надихає людей, вміє конструктивно критикувати, чесна, емоційно інтелігентна і т. п.

Проте, перелік навичок не дає відповіді на запитання "хто?", натомість вона відповідає на запитання "що?" — тобто, які характеристики повинні бути притаманні лідерові. На противагу такому визначенню, суспільство дає просту і однозначну відповідь "хто такий лідер?". Лідер — це людина, яку вибрали. Людина, яку не обирали, але яка намагається керувати — це диктатор!

На робочому місці, керівник, який має над вами владу, не був обраний вами. Цей факт по суті перетворює його на диктатора. І до тих пір, поки існує взаємодія між керівником та підлеглим, між диктатором та підданим, ми матимемо авторитарну систему стосунків.

Вище ми говорили про "додаткову ознаку" системи, яка виникає в результаті взаємодії між воднем та киснем — вологість. Під час взаємодії диктатора та підданого також виникає додаткова ознака. Для підданих ця ознака — страх! Для диктаторів — відчуття своєї необмеженої влади. Підлеглі (навіть якщо в особистому житті вони поводяться як адекватні та інтелігентні люди) зазвичай пасують перед владою свого боса.

Важливо відзначити, що людина може не проявляти жодної схильності до авторитарної влади, перш ніж отримає відповідну владу. Схильність з'являється лише в результаті взаємодії із підлеглими. Так само співробітники можуть не проявляти свій страх до того часу, поки не зіткнуться із керівником-диктатором.

Більше того, навіть якщо вам пощастило із керівником, ви все-рівно будете відчувати певний страх перед ним. Цей страх не обов'язково є емоцією у її чистому вигляді. Він може проявлятися у готовності бездумно виконувати будь-які вказівки людини, яка займає вищу посаду. Оскільки відсутність критики в бік керівництва вважається нормою у більшості компаній, мовчазна згода із усіма рішеннями топ-менеджерів стає настільки звичною, що більшість людей навіть не помічають її?

Система, в якій люди відчували б себе вільно, є надзвичайно необхідною для організацій. Але натомість вони відчувають страх і навіть не намагаються взяти на себе ризик прийняття рішень. Саме тому більшість компаній намагаються розвинути у своїх людях ініціативність, вміння висловлювати власну думку і т. п. Хоча до сих пір їхні намагання здебільшого наштовхувалися на стіну нерозуміння, а співробітники продовжували залишатися невмотивованими та підкореними. При цьому вони продовжували боятися своїх керівників.

Причина проста: систему перемогти неможливо. Якщо хорошу людину наділити диктаторськими повноваженнями — вона поводитиметься як диктатор. А всі керівники за визначенням — диктатори. Тож не дивно, що вони поводяться як диктатори.

Замість спроб змінювати індивідуальну поведінку керівників та співробітників, слід змінити систему. Додатковою ознакою цієї системи повинен бути не страх, а відчуття свободи. Як тільки вдасться створити правильну систему — поведінка людей зміниться автоматично.

Якою ж повинна бути система, чиєю додатковою ознакою буде свобода. Відповідь очевидна — це система, у якій підлеглі також матимуть владу над своїми лідерами, система, у якій люди матимуть змогу обирати (наприклад, завдяки голосуванню) лідерів. Такі керівники будуть лідерами за визначенням, оскільки люди могтимуть проголосувати за них. Система лідерства — це вільна система, чиєю додатковою ознакою є свобода. Викорінити страх із робочого оточення буде неможливо, доки не зміниться система.

За матеріалами "Why fear rules the workplace", management-issues.
Переклад: Ярослав Федорак, MCUa.