Уроки Римської імперії

Чого ще нас може навчити історія Древнього Риму, коли, здавалося б, всі її уроки давно проаналізовано? Книга «The Fate of Rome: Climate, Disease, and the End of an Empire» («Доля Риму: клімат, хвороба та кінець імперії»)¹ дозволяє глибше зрозуміти різнопланові виклики, з якими сьогодні стикається наша цивілізація.

Як зазначає в передмові автор книги, історик з Університету Оклахоми, Кайл Харбер (Kyle Harper), історична наука не до кінця пояснила чинники, які зумовили падіння Римської імперії. Звична інтерпретація подій є такою. Протягом тривалого періоду існування імперії квазідержави за її межами ставали сильнішими та вдосконалювали свою систему управління. Посягання на територію Риму збільшували фінансовий тягар і при цьому звужувалась база оподаткування; а тим часом вороги скупчувались біля кордонів. Із зростанням тиску Риму все гірше вдавалося протистояти загрозам і, не витримавши натиску варварів, імперія рухнула.

Аналізуючи історію Риму, автор висвітлює кілька важливих і одночасно недооцінених факторів, які сприяли піднесенню і падінню імперії. Період, на який припав розквіт і занепад цієї свого часу надпотужної держави, збігся в часі з природним явищем, яке не могли контролювати римляни. Голоцен — геологічна епоха, в яку відбувалося становлення людської цивілізації, розпочалася 12 тис. років тому із різкого потепління відразу після завершення останнього льодяникового періоду. Після першої хвилі тепла приблизно 8 тис. років тому температура виявила тенденцію до тривалого поступального зниження, яке час від часу переривалося різними аномаліями. Однією з них був напрочуд теплий та вологий період, який збігся з вершиною слави Римської імперії. Цей час був неймовірно сприятливий для всього Середземномор'я. Країни Північної Африки та Леванту буяли рослинністю. Землі, які зараз належать пустелі, були густо заселені і годували тамтешніх жителів, які займалися сільським господарством. У гірських районах Греції на висоті, де вже століттями не ростуть оливкові дерева, знайдені рештки древніх пресів для віджимання олії.

Такий благодатний клімат давав достаток та екологічну сталість, що сприяло зльоту імперії. Але доля ніколи не посміхається вічно. Впродовж останніх століть існування Римської держави знижувались і температура, і кількість опадів. Економічні негаразди, які спричиняв цей зсув, примножувалися спустошеннями, котрі приносили вулканічні виверження і, особливо, пандемії. Подвійний натиск епідемій, якій передував «кризі третього століття», майже не став кінцем держави. Нашестя чуми в час правління Юстініана (541-542), яка вбила, ймовірно, половину Європи, фатально позначився на Східній частині імперії, яка пережила Західну.

У той час римляни не знали, що клімат, який приніс їм добробут, зазнає кардинальних змін, і тому практично не мали жодних шансів на це відреагувати. Проте ми не набагато випередили жителів Давнього Риму в розумінні нашої економічної вразливості стосовно кліматичних зсувів, особливо, якщо врахувати практично непрогнозовану взаємодію між зміною клімату і політичною нестабільністю. І хоча мікробна теорія інфекційних захворювань, вакцинація та інші відкриття в медицині дають нам незрівнянно більші можливості в протистоянні пандеміям, інтеграція міжнародної економіки (що дозволило чумі спустошити Європу) зараз набагато ближче до завершення, ніж будь-коли.

Також у книзі показується, як економічна інтеграція та зростання багатства живлять одне одного. Всупереч загальнопоширеним уявленням, римська економіка не була суто екстрактивною, коли добро, вкрадене на завойованих територіях, передавалося «дармоїдам» у столиці. Зростання торгівлі під час римського правління уможливлювало економічну спеціалізацію різних територій та поширення знань. Попри те що римлянам не вдалося досягти стійкого технічного прогресу, реальні доходи в масштабах імперії суттєво зростали завдяки стабільності в численних зонах економічного обміну. Масштаб та різноплановість економіки дозволяли протистояти непередбаченим загрозам та відносно швидко відновлюватися в разі потрясінь.

Але у міру того як імперія ослаблювалась та втрачала території, високі доходи й економічна стабільність відходили в минуле. Кінець держави прискорило не стільки непідйомне навантаження на казну (що стало наслідком занепаду), а в першу чергу втрата економічного потенціалу. Здатність лідерів Римської імперії реагувати на кризи різних типів деградувала доти, доки, врешті-решт, ціла конструкція не обвалилася.

За матеріалами strategy+business.

¹ Книга увійшла до переліку «Найкращі бізнес-книги 2018-го року», категорія «Економіка», за версією strategy+business.