«Великі дані» і суспільство

Як вважає Алекс Пентланд (Alex Pentland), директор лабораторії людської динаміки Массачусетського технологічного інституту (MIT), глибинний аналіз «великих даних» дозволить розпізнати базові схеми поведінки людей, що, в свою чергу, дасть змогу настроювати соціальні мережі на потрібний результат, аналогічно до того, як радіоінженери налаштовують радіоприймач на певний діапазон частот.

» Докладніше на Amazon

Хоча більшу частину своїх експериментів Пентланд проводив у невеликих групах, у книзі «Social Physics: How Good Ideas Spread — The Lessons from a New Science» (Соціальна фізика: як поширюються хороші ідеї — уроки нової науки») він використовує свої висновки для опису динаміки взаємодії людей у великих містах та суспільстві в цілому. Так, процес спільного навчання групи (що включає також і її здатність до генерування інновацій) відбувається, коли люди приймають нові стратегії чи набувають нових припущень дослідним шляхом або через спостереження. Критичним компонентом соціального навчання є спосіб поширення ідей всередині групи. Автор описує його, використовуючи метафору «води». Так, рух ідей може нагадувати прозорий та стрімкий потік, а може прийняти форму жахаючої пучини або смердючого ставу.

Рух ідей являє собою безперервний цикл дослідження та активізації. В цьому контексті «дослідження» означає процес збору ідей через зіткнення з великим різноманіттям досвіду та думок; а «активізація» (котра потребує взаємодії та кооперації) — це процес вивчення ідей та матеріалізація тих, котрі було вибрано, у діях.

Пентланд та його колеги розробили спосіб виявлення ідей, що конвертуються у дії. Для цього застосовуються соціометричні інструменти, що вимірюють рівні енергії, залученості та настроєності на дослідження, які демонструє група, а також — рівні енергії, екстраверсії та емпатії окремих індивідів. Потім дослідники поєднують дані з більш звичними джерелами інформації, як-от опитування, історія купівель та дані соціальних мереж. У підсумку створюється всебічна панорама схем соціальної взаємодії.

У міру виявлення все більшої кількості таких схем, Пентланд має намір застосувати їх до контексту великих міст. Він би хотів бачити створення мобільних сенсорних мереж, чиїми «очами та вухами» стануть мобільні телефони. Ця структура допоможе нам зрозуміти та вдосконалити ритм урбаністичного життя, а також прискорити темпи дослідження й активізації, що відбуваються в групах, таким чином сприяючи зростанню енергійності та інноваційності громади. У цьому плані ідеї Пентланда щодо конструювання урбаністичних систем відповідають поглядам тих критиків сучасних міст, які вважають, що в них відбувається процес руйнування людської спільності. Як пояснює автор, підхід, котрий він пропонує, стане основою «структури контролю, яка спочатку відстежуватиме систему, а потім інтегруватиме свої спостереження с моделями попиту, і, врешті-решт, використовуватиме результуючі прогнози для настроювання систем відповідно до наявного попиту».

Пентланд прогнозує майбутнє, в якому з допомогою соціальної фізики міські агломерації ставатимуть більше орієнтованими на людей, а урбаністичне планування ґрунтуватиметься не на середньостатистичних даних чи стереотипах, а на аналізі потреб окремих індивідів. Ми матимемо інструменти, що дозволять вийти за межі соціальних класів та об’єднатися в групи близьких за духом людей, а звичні ринки замінять мережі обміну. Все це дасть змогу зміцнити довіру в соціумі і, відповідно, створити справедливіше та стабільніше суспільство.

Звісно, щоб мобільно-сенсорна «нервова» система міст функціонувала повноцінно, потрібен безперебійний та потужний потік даних. Отже, проблема приватності неминуче загостриться ще більше. А тому автор пропонує «нову угоду», в рамках якої люди могли б мати повний контроль над використанням своїх персональних даних та, відповідно, право вирішувати — поширювати їх або, навпаки, знищувати. Проте навряд чи такий сценарій є реалістичним.

Схеми соціальної взаємодії, описані в книзі, також можуть використати керівники, які хочуть збільшити творчий та інноваційний потенціал своїх організацій. Наприклад, ефективним стимулятором руху ідей може стати надання працівникам можливості ознайомлюватись з різноплановим досвідом, а потім їхнє залучення на рівних з керівниками різних рівнів до процесів просіювання витягнутих з нього ідей. Або, як пропонує автор, замість традиційних схем представлення організаційної структури компанії можуть скласти карту руху потоків ідей. Також, як наголошує Алекс Пентланд, важливо перейти до системи, коли в фокусі уваги компаній будуть не окремі індивіди, а команди.

Книга Social Physics: How Good Ideas Spread — The Lessons from a New Science увійшла до переліку «Найкращі бізнес-книги 2014-року» (категорія «Інновації») за версією видання strategy+business.

За матеріалами strategy+business.