Від високого покликання до найманих рук

Сьогодні ж навіть викладачі бізнес-шкіл частенько визнають, що із управлінською освітою не все гаразд, її межі фактично не визначені і потребують стандартизації. 25-річні спроби перетворити бізнес-школи на геніальні навчальні заклади, які б зуміли стати в один ряд із юридичними чи медичними академіями, зазнали поразки. Більше того, провідною ідеологією сучасних бізнес-шкіл — і це пояснює той факт, що менеджери-випускники зберігають лояльність лише до себе, але аж ніяк не до компанії — є принцип "тотального відречення від професіоналізму".

І про це все говорить не скептик чи людина, яка ніколи не мала змоги познайомитися із управлінською освітою зсередини. Автором книги "Від високого покликання до найманих рук" (From Higher Aims to Hired Hands) став Ракеш Курана (Rakesh Khurana) професор Гарвардської бізнес-школи. Його праця — надзвичайно детальний і надивовижу зневажливий аналіз управлінської освіти в США, починаючи з кінця XIX-го століття і закінчуючи сьогоденням. Диплом МВА, на думку автора, свідчить лише про дві речі: по-перше, його носій зазвичай високомотивована та продуктивна людина, і по-друге — колишній студент вочевидь має непогану мережу особистих контактів (що, проте, досягається й участю, скажімо, у професійних інтернет- та оффлайн-спільнотах).

Детально розповідаючи про історію управлінської освіти, Ракеш піднімає фундаментальне питання: Куди ж рухатися сучасним бізнес-школам? Відповідь, на його думку, лежить у площині "перевизначення категорії менеджменту як такої" та посилення фокусу на чесноти, такі як "опіка, обов'язок та відповідальність". Звучить старомодно? Але досвід доводить, що саме консервативні традиціоналісти часто спонукають світ до змін та інновацій.

Ярослав Федорак, за матеріалами Business Week.