Чому мотивація не працює? 10 коротких історій з книги «Міф про мотивацію»
Джерело: The Village Україна
Мотивація — не блискавка, яка раптово влучає у вас серед дня. Крім того, навряд чи вона з’явиться після натхненної промови, зворушливого фільму чи запальної пісні — усе це тимчасовий поштовх, який урешті-решт лише розчарує. Насправді мотивація — це результат процесу, а не передумова, стверджує у своїй книзі «Міф про мотивацію» (The Motivation Myth) Джефф Гейден (Jeff Haden), oдин із нaйвiдoмiшиx кoлумнicтiв Inc. i лiдep думoк. Ви, певно, і самі помічали, як виснажливе тренування робить вас щасливими, а неприємні справи, які ви довго відкладали, виявляються легкими й навіть цікавими. Це і є момент натхнення.
Олександра Асташова, перекладачка книги:
Буває у вас таке, що на думку раптом спадає якась мегагеніальна ідея? Настільки геніальна, що мотивація б’є ключем, фантазія ллється через край, а мозок виводить з анабіозу ті 90%, які зазвичай не працюють? От у мене таке постійно. Навіть блокнотик у шухляді лежить, куди я старанно розписую кожну таку ідею з усіма подробицями й бізнес-планами. І спойлер: руки не дійшли до жодної. Чому? Бо наша так звана мотивація — чистий міф. (Як і те, що мозок людини працює на 10%).
Справжня мотивація — це багаття, яке не розгориться, поки не підкинути туди цілу в’язку зусиль, часу та наполегливості. Вона є результатом, а не передумовою. Ось чому ейфорія від нової ідеї так швидко вщухає, залишаючи місце сумнівам і страху. Іскра є, а хмизу немає.
Книга Джеффа Гейдена не про іскру. Вона про хмиз. Автор не панькається з читачем і каже не те, що кортить почути, а те, що почути треба. Знімає рожеві окуляри, відриває пластир, спускає на землю — називайте це так, як хочете. Тут немає клішованих порад від мотиваційних коучів і натхненних ораторів. Ця книга — про те, як працювати. Працювати так, щоб успіх траплявся не зі спонтанністю виграшу в казино, а гарантовано й невідворотно.
Особисто мене слово «працювати» не надто надихає. Як і більшість людей, гадаю. Ми звикли до того, що працювати — це те, до чого себе треба примушувати себе. Що рутина — це нудно й нецікаво. Джефф Гейден з нами залюбки посперечається. І навчить отримувати задоволення від процесу.
Ця книга для тих, хто фонтанує ідеями, але не знає, як до них підступитися. Хто ставить перед собою грандіозні цілі й жахається їхньої грандіозності. Хто боїться, що йому забракне таланту/розуму/сили волі (потрібне підкреслити). І особливо для тих, хто хоче навчитися ловити від роботи кайф.
-1-
В усіх нас є обмеження. У когось фізичні. У когось розумові. Якихось ми просто не можемо позбутися. Але зазвичай свої обмеження вигадали ми самі. Ось вам приклад своїх обмежень: зусилля. Легко переконувати себе, що ми достатньо попрацювали. Спокусливо думати, що ми зробили все можливе, особливо коли стомлені. І ми зупиняємося. Однак тихенький голос бреше: із правильною мотивацією чи за правильних обставин ми завжди можемо більше. Зупинитися — це майже завжди свідомий вибір. Нам не треба зупинятися — ми обираємо зупинитися. Те саме і з навичками. Щойно ви досягнули певного рівня майстерності, швидкість вашого прогресу, звісно ж, сповільнюється... і можна припустити, що ви дійшли межі. Але це не так. Вам просто так здається, бо ви порівнюєте себе теперішнього із собою минулим замість того, щоб реально оцінювати ситуацію. Ви дивитеся на те, скільки шляху пройшли, замість того, скільки ще можете пройти.
-2-
Припиніть порівнювати себе із самим собою. Припиніть порівнювати себе з іншими. Знайдіть справжню «суперзірку» і подивіться на неї в дії. Байдуже, спікер це, музикант, актор, спортсмен чи підприємець — спробуйте перейняти його виняткові навички, винятковий досвід, винятковий талант. Хоча й планки ви можете так і не сягнути (якщо ваша планка — рівень профі), ви все одно автоматично ставитимете складніші цілі... і досягатимете їх.
-3-
У декого є певні якості, яких немає у вас (поки що)... але і у вас є якості, яких не мають інші. Вам не потрібен дар — лише ви самі, наполегливість і готовність гарувати. Зусилля і завзятість — ось справжнє джерело таланту. З кожним кроком ви поступово перетворюєтесь на те, до чого прагнете, і коли ви станете кимось, ким мрієте — бізнесменом, письменником, бігуном — мотивація вам стане вже не потрібна.
-4-
Люди звикли вважати, що мета має бути РОЗУМНА: Реалістична, Обмежена в часі, Здійсненна, УМотивована та НеАбстрактна. Мета не може бути «умотивована»: не можна обґрунтувати мету постфактум. Вона або має значення, або ні. Що активніше ви намагаєтеся знайти, вигадати чи змайструвати це значення, то менше шансів у вас досягнути мети. «Обмеженість у часі» — ще одна проблема. Встановити собі дедлайн іноді важливо, але це аж ніяк не допомагає зосередитися. Більшість цілей ускладнює наше й без того складне життя. «Здійсненність» також не на користь. Що легша мета, то менше вона надихає. Занадто здійсненні цілі — це звичайні завдання.
-5-
Ніхто не отримує достатньо позитивного фідбеку. Ми — найвимогливіші критики для самих себе. В основі фідбеку насамперед лежить щось на зразок порівняння. Якщо ваш бос каже: «Ти гарно попрацював», то насправді в його приховане зіставлення: «Порівняно з гласними і негласними стандартами ти відносно добре попрацював». Те саме відбувається, коли ви оцінюєте себе. По суті, ви порівнюєте результат із тим, що очікуєте від себе. Однак ви ніколи не будете задоволені, якщо зіставляєте цей результат із фінальною метою. Ви не впораєтеся на цьому рівні. Ви фізично не здатні. Єдиний рецепт, як не розчаруватися в собі в процесі досягнення мети, — зосередитись на процесі, а не на результаті.
-6-
Більшість людей, які намагаються привчитися до плану, поступово втрачають рішучість, доки врешті-решт не позбавляться неприємного заняття... бо не змогли собі відмовити. Найважче в дотриманні процесу, новій звичці чи просто спробах чогось нового і складного — це сказати собі «ні». Наприклад, ви хочете вихідний і не можете собі відмовити. Врешті-решт, ви робите те, чого не планували... або не робите того, що запланували. Тож як найкраще сказати собі «ні»? Усе просто: припиніть казати «я не можу» і почніть говорити «я не буду».
-7-
Середньостатистична людина мусить приділяти обраній галузі по 40 годин на тиждень протягом п’яти років, щоб назвати себе експертом. Однак більшість із нас не має цих сорока годин, які можна було б присвятити досягненню грандіозної мети, якщо лишень вона не пов’язана з кар’єрою. А на роботі ми більше часу витрачаємо на шліфування вже набутих навичок, ніж на розвиток нових, які вивели б нас на саму гору кар’єрних сходів. Тож, найімовірніше, людина дістанеться лише сходинки «відмінник». Не стане легендою, не потрапить до 0,01% найкращих, але точно будемо майстернішим за 95% населення.
-8-
Нині у професійній сфері фахівців широкого профілю цінують більше за вузьких спеціалістів. Навички, що потрібні сьогодні, вже завтра стануть непотребом. Керівникові вже замало опікуватися єдиною функцією — потрібно бути лідером. Працівникові вже замало опікуватися єдиною функцією — потрібно прищепити собі підприємницький менталітет і постійно змінюватися. Спеціальні знання дедалі швидше перетворюються на товар. Тож тепер цінуються люди, які володіють широкою базою гнучких навичок і можуть направити їх на виконання різноманітних функцій та вирішення всіляких проблем.
-9-
Відступіть на крок назад і погляньте на своє життя в етапах. Якщо зараз вам тридцять, і якщо нічого не завадить, то житимете ви в середньому до вісімдесяти. Тобто у вас попереду десь 8-10 п’яти-семирічних періодів. А отже, ваше майбутнє життя можна розділити на 8-10 етапів, за які реально встигнути підкорити 8-10 грандіозних цілей. Навіть якщо на кожну вашу мету потрібно 5-7 років, у вас достатньо часу, щоб стати «серійним» підкорювачем — людиною, яка підкорює спочатку одну мету, потім ще одну, потім ще одну... і все це в поєднанні зі старанною роботою й успішною кар’єрою. Такий підхід перетворить вас на багатогранну особистість. Ви зможете бути і таким, і таким, і ще отаким…
-10-
Ієрархія потреб Маслоу базується на теорії, що наше психічне здоров’я безпосередньо залежить від задоволення притаманних людині потреб за пріоритетністю. «Нагородою» за всі пройдені «рівні» є самоствердження. Усім нам потрібне здоров’я. Усім нам потрібні міцні сімейні стосунки. Усім нам потрібні доходи, що відповідають нашим потребам. (Не бажанням — потребам). Неможливо активно йти до мети, яка не покликана виправити ситуацію з основними потребами, бо ви завжди почуватиметеся винним, що марнуєте час.
|
