Потуга колективної взаємодії
The Nature of the Future: Dispatches from the Socialstructed World
Впродовж останніх років технологія усуває перепони для взаємодії людей, розкиданих по цілому світу, створюючи умови для колективної творчості у небачених раніше масштабах. «Соціальне структурування» — термін, створений виконавчим директором Інституту майбутнього1 Маріною Горбіс (Marina Gorbis), описує явище, в рамках якого мільйони індивідів спільно змінюють традиційні способи виконання різних видів діяльності та винаходять нові. У своїй книзі «The Nature of the Future: Dispatches from the Socialstructed World» («Природа майбутнього: витоки соціально-структурованого світу»)2 Горбіс показує, як колективна співпраця, трансформуючи різноманітні інститути, закладає підґрунтя для системних змін. Зокрема, Горбіс аналізує роль соціального структурування у процесі творення наукових знань, у сферах медичних та фармацевтичних досліджень, фінансів, освіти та державного управління. Словом, у всіх царинах, котрі найбільшою мірою впливають на повсякденне життя людей. Можливо, важко погодитися із прогнозами Горбіс, у яких вона стверджує, що зміни у системах фінансів та держуправління вже у найближчому майбутньому радикально модифікують деякі із найпотужніших бюрократичних інститутів; втім, найімовірніше, у надрах цих структур вже визрівають «підривні» зміни.
Але чимала частина книги стосується не прийдешнього, а процесів, що відбуваються зараз. Скажімо, спільноти аматорів вже стали співтворцями справжніх наукових проривів. Так, учасники онлайн-гри Foldit полегшили науковцям процес розробки алгоритму для передбачення конформації білкових молекул. А зусилля фанатів проекту Galaxy Zoo допомогли астрономам ідентифікувати сотні мільйонів нових галактик. Члени Biocurious.org, організації, що представляє сферу громадянської науки, спромоглися знизити вартість базової машини для секвенування ДНК з $10,000 до $600. Отже, професійні науковці отримали підкріплення у вигляді мільйонних армій добровольців, озброєних потужними комп’ютерами, широкосмуговим з’єднанням та платформами соціального структурування.
Серед галузей, де соціальне структурування пустило найглибше коріння, — охорона здоров’я. Тепер пацієнти мають змогу не тільки брати активнішу роль у своєму лікуванні, але й навіть проводити власні дослідження. Наприклад, хворі на бічний аміотрофічний склероз — члени онлайн-спільноти PatientsLikeMe, слідуючи процедурам проведення досліджень, зробили аргументоване припущення стосовно недієвості препарату літію для лікування цієї хвороби за 18 місяців до того, як цей висновок було підтверджено у професійних медичних виданнях.
Також стрімко набирає обертів явище, котре часто називають економікою обміну. Її сутність у тому, що завдяки підтримці інших, люди можуть отримати потрібні їм послуги чи допомогу, не звертаючись до традиційних установ. Економіка обміну породила найрізноманітніші сервіси, такі як Airbnb (користувачі здають кімнати у своїх домівках) або NeighborGoods (люди позичають один одному речі повсякденного ужитку). Проте на разі невідомо, чи вийде економіка обміну на рівень, якого досягли рух громадянської науки чи медичні спільноти. Адже існує чимала ймовірність, що популярні сервіси придбають нинішні потужні гравці (як-от Hyatt чи Hertz), які аж ніяк не мають наміру поступитися своїми позиціями.
Дала глибоку тріщину і сучасна система освіти усіх рівнів. Навчальний процес перестає бути монополією освітніх установ, як це було протягом століть. Khan Academy, масові відкриті онлайн-курси (МВОК), добре профінансовані освітні платформи, зокрема, Udacity and Coursera, такі сервіси для спільного навчання, як P2PU та Skillshare... Виглядає, що ці «перші ластівки» є вісниками глибинних змін. Утім, коли та у який спосіб трансформуватимуться вкрай консервативні за своєю природою освітні інститути на разі сказати важко.
Напевно, найменш переконлива частина книги — це розділ, присвячений соціальному структуруванню інститутів державного управління. Скажімо, окремі сигнали, наприклад, внесення змін до конституції Ісландії в 2011-му та 2012-му роках, коли в онлайні громадяни пропонували нові формулювання її положень, варті уваги. Але чи провіщають такі явища справжні політичні зміни?
Аналогічно, як і «великі дані», соціальне структурування несе у собі не тільки можливості, але й небезпеки. На переконання автора «The Nature of the Future», найбільшою загрозою є те, що соціальне структурування може спричинити ще глибше розшарування суспільства. Бо одні індивіди, завдяки кращій освіті та фінансовому стану, матимуть ширші можливості скористатися з благ соціального структурування, ніж ті, у кого таких переваг немає. «Якщо ми не виявимо обережність, нова крива розвитку принесе у суспільство нові форми нерівності, — пише Маріна Горбіс, при цьому додаючи: «У процесі руху до майбутнього ми не пасивні спостерігачі; на нас лежить певна відповідальність за прийдешнє, а також цілком у наших силах вплинути на формування такого майбутнього, у якому хотілося б жити».
За матеріалами strategy+business.
1 Institute for the Future (IFTF), некомерційна організація розташована у Кремнієвій долині, що займається дослідженнями майбутнього технології, охорони здоров’я та організацій.
2 Ця книга займає другу позицію в категорії «Диджиталізація» переліку «Найкращі книги 2013-го року» за версією видання strategy+business.
|
