«The Crux»: про те, як лідери стають стратегами
«Суть справи» — фраза, якій вже понад 200 років. Річард Румельт (Richard Rumelt), професор стратегії в UCLA Anderson, пригадує, як скелелази у Франції називали валуни, на які вони піднімаються, «проблемами», а найскладнішу частину проблеми називали «суттю». Альпіністи часто шукають виклик, який принесе найбільшу винагороду і суть якого, на їхню думку, вони можуть вирішити.
У своїй новій книзі «The Crux: How Leaders Become Strategists» («Суть: як лідери стають стратегами») Румельт використовує це як метафору життя. Він застосовує термін «суть» для опису стратегічної навички, що складається з трьох наступних частин:
- Судження про те, які питання справді важливі, а які другорядні.
- Судження про труднощі вирішення цих питань.
- Вміння сфокусуватися, не розпорошуючи ресурси та не намагаючись робити все одразу.
Поєднання цих трьох категорій призводить до того, що основна увага приділяється головному — найважливішій частині набору проблем, які можна вирішити або ж які мають добрі шанси на вирішення за допомогою узгоджених дій.
Ми часто не розуміємо, що таке стратегія...
«Існує поширена помилка, що бізнес-стратегія — це свого роду довгострокова картина бажаного пункту призначення. Я закликаю вас думати про стратегію як про подорож, де ви долаєте послідовність викликів». Наявність єдиної незмінної стратегії, що охоплює всі виклики, «зводить концепцію до гасла чи девізу, наприклад, "Будь найкращим". Стратегія — це вирішення проблем, і найкраще вона виражається у зв’язці із конкретним завданням», — пише автор.
Стратегія призначена для вирішення проблем, але для цього потрібно дістатися до її суті. «Не починайте з цілей — почніть з розуміння проблеми і пошуку її суті», — наголошує Румельт.
Концепція суті звужує увагу до критичного питання. Стратегія — це поєднання політики і дій, спрямованих на подолання значного виклику. Мистецтво стратегії полягає у визначенні суті, яку можна опанувати, і в тому, щоб побачити або розробити шлях до неї.
Стратегія — це вправа у владі, оскільки вона завжди пов'язана з перерозподілом влади і ресурсів.
Коли ми стикаємося з низкою викликів, ми, як правило, досягаємо непослідовних цілей — дій, які суперечать одна одній. Вони можуть звучати як хороші цілі, покликані сподобатися, але є непослідовними і тому недосяжними. Ми йдемо в нікуди. (І в цьому полягає наша політична безвихідь).
Ми бачимо, як легко втрачається узгодженість. Ціною узгодженості є відмова багатьом інтересам із розумними цінностями та аргументами. Стратег намагається не бути політиком. Мистецтво компромісу і побудова великого намету, під яким кожен може сховатися, — це не мистецтво стратега. Це скоріше узгодженість, спрямована на суть проблеми.
Іншими словами, дії не повинні суперечити одна одній. Наприклад:
- Не будуйте свою конкурентну перевагу на постійному розвитку, скорочуючи потім R&D, щоб досягти своїх показників.
- Не будуйте свою стратегію на майстерності роботи з даними, передаючи потім розробку програмного забезпечення на аутсорсинг.
Після того, як Румельт пройшовся низкою бізнес-проблем, що породили його концепцію суті в контексті стратегії, він у книзі розвіяв деякі міфи і пояснив, як ми добираємось до головного.
Докопатися до суті проблеми важче, ніж можна подумати. Ми дуже часто застряємо у своїх припущеннях. Часто потрібно переосмислення, нова аналогія або повторний аналіз даних способами, які ми раніше не розглядали.
Організаційні питання «можуть бути успішно вирішені з використанням принципів діагностики вирішення суттєвих стратегічних проблем, зведення до суті, концепції продуктивності та послідовних дій».
Ви не хочете починати з цілей. Ви хочете почати з викликів.
«Набір цілей або показників — це не стратегія. Стратегія — це аргументоване міркування про сили, що діють у тій чи іншій ситуації, і про те, як з ними боротися. Робота над стратегією визначає цілі та завдання, до яких слід прагнути. Хороша робота над стратегією починається з визнання виклику і розуміння труднощів у його подоланні. Хороша робота над стратегією виробляє політику, дії і цілі».
Щодо заяв про місію, Румельт каже:
«Якщо ви визнаєте, що стратегія — це форма вирішення проблем, що це подорож, і що це відповідь на виклики, то заяви про місію не допомагають у роботі над нею. Це марна трата часу і зусиль».
Фінансові цілі, формулювання місії та квартальні прибутки стають відволікаючими факторами під час роботи над стратегією.
Румельт проводить нас через визначення суті, процес створення стратегії, який він називає «Strategy Foundry» («Ливарня Стратегії»). Це інтенсивна дискусія на основі викликів, спрямована на те, щоб дійти до суті, яка ляже в основу стратегії. Це не постановка цілей і не бюджетування.
Почавши із виклику, група бере на себе відповідальність за розробку відповіді, а не за вибір серед планів, вже розроблених членами групи чи іншими особами, або просто заповнення прогалин у довгостроковому бюджеті.
Кожна історія у книзі змусить вас переосмислити стратегію — чим вона є, а чим не є, і як вона створюється. Принцип суті також є добрим життєвим уроком. Адже виявлення суті допоможе визначити належну реакцію на певний набір обставин.
За матеріалами Leading Blog
|
