«Co-Intelligence»: життя та робота зі штучним інтелектом

Із моменту запуску ChatGPT 3 не бракує книг про генеративний штучний інтелект (GenAI). Більшість із них небагатослівні і рясніють деяким хайпом, намагаючись скористатися ажіотажем навколо великих мовних моделей (LLM). Книга професора Вартонського університету Ітана Молліка (Ethan Mollick) «Co-Intelligence: Living and Working with AI» («Співінтелект: життя та робота зі штучним інтелектом») стоїть окремо від цього потоку, пропонуючи добре вивчену перспективу, яка випливає як з експериментів, так і з найновіших досліджень на цю тему.

Книга швидко стала бестселером New York Times і надійним джерелом по темі, особливо про вплив ШІ на робочому місці та його потенційні наслідки. Для тих, хто шукає зважену, але всебічну оцінку впливу GenAI на роботу, ця книга — чудова відправна точка.

Для початку автор стверджує, що ШІ — це «технологія загального призначення», прирівнюючи її до парового двигуна та інтернету. Однак, на думку автора, ШІ матиме ще більший вплив, оскільки, на відміну від попередніх інновацій, які замінювали ручну працю, ця технологія замінює і доповнює людське мислення. Початкові дослідження показали збільшення продуктивності праці на 20-80%, що є приголомшливим.

З огляду на цей нагальний виклик, д-р Моллік пропонує нам розглядати ШІ як інопланетний інтелект. Тобто, це невідомий і загадковий інструмент, який може посилити людський інтелект у безпрецедентний спосіб. Він іде далі, відкидаючи будь-які спекуляції на тему свідомості, і каже, що ми повинні ставитися до нього як до особистості. Не обов’язково як до людини чи машини, а щось середнє між ними.

Книга не цурається розгляду етичних і соціальних наслідків штучного інтелекту. Автор обговорює проблеми, пов’язані з конфіденційністю, безпекою та упередженістю ШІ-алгоритмів. Доктор Моллік підкреслює важливість прозорості та підзвітності в розробці ШІ, виступаючи за створення надійної нормативно-правової бази для забезпечення відповідального використання ШІ-технологій. Тим не менш, його розділ про етику залишає бажати кращого, навіть якщо він визнає екзистенціальну загрозу ШІ.

Д-р Моллік уникає будь-яких дискусій про суперінтелект, вважаючи за краще зосередитися на короткостроковому застосуванні ШІ. Замість цього він підкреслює демократизуючий ефект, який може мати штучний інтелект, оскільки дослідження свідчать, що аматори та початківці зазвичай отримують найбільше користі від ШІ.

Він залишає нам чотири кардинальних правила щодо нашої взаємодії з GenAI:

1. Завжди запрошуйте ШІ до столу. Знайомтеся з ним не лише для того, щоб зрозуміти, як він може допомогти, але й щоб оцінити його як загрозу.
2. Будьте Людиною в цьому процесі. Сприймайте цю роль серйозно, завжди застосовуйте скептичний підхід до результатів роботи ШІ, перевіряйте факти, оцінюйте їх і завжди сприймайте їх із певною часткою скептицизму.
3. Ставтеся до ШІ як до особистості. Дайте йому роботу або роль і скажіть йому, хто він такий. Очікуйте, що він буде непередбачуваним, як і людина.
4. Припускайте, що гірше вже не буде. Очікуйте, що ця технологія буде ставати кращою в геометричній прогресії в найближчі кілька років.

Автор також вводить поняття «нерівна межа». Він акцентує увагу на тому, що в той час як ШІ досягає успіху в певних сферах, в інших він все ще відстає від людського інтелекту, створюючи межу, яка не є гладкою або однорідною, а нерівною. Коротше кажучи, ми просто не знаємо, що ШІ робить добре, а що погано. Отже, ми маємо рухатися по цій межі з усвідомленою обережністю і кооперацією, аби мати змогу скласти мапу цих областей.

Крім того, за оцінкою д-ра Молліка, характер робочих місць зміниться таким чином, що освіта і навички стануть менш цінними. Він припускає, що це може призвести до масового безробіття, але також і до появи цілих нових галузей. У всій цій невизначеності стає зрозумілим, що основною навичкою стає вміння працювати зі штучним інтелектом, навколо нього і всупереч йому. Останнє є важливим, оскільки автор заохочує вивчати те, що ШІ робить добре, не лише як покращення наших здібностей, але й як спосіб зрозуміти гідного супротивника і те, як ми можемо пом’якшити його вплив на наші життєві умови.

Книга «Co-Intelligence» виділяється як деталізована, добра розвідка еволюції відносин між людьми і штучним інтелектом на роботі. На відміну від багатьох інших книг на цю тему, в яких багато хайпу і мало суті, робота Моліка пропонує збалансовану перспективу, засновану на експериментах і новітніх дослідженнях. Хоча книга могла б виграти від глибшого залучення етичних міркувань, вона залишається цінним джерелом для розуміння трансформаційного потенціалу ШІ. Пропагуючи спільний підхід і пропонуючи практичні рекомендації, д-р Моллік надає читачам інструменти для відповідального та ефективного використання можливостей ШІ.

За матеріалами aiandfaith.org