«Мілководдя»: Чи справді Інтернет веде до отупіння?

Якщо ні — тоді ви обов'язково подумаєте про це після прочитання книги Ніколаса Кара (Nicholas Carr) "Мілководдя: Що Інтернет робить із нашим розумом?" (The Shallows: What the Internet Is Doing to Our Brains). Дана книга є продовженням статті Ніколаса, опублікованої у 2008-му році. Автор переконаний, що наша постійна взаємодія з Інтернетом суттєво впливає на роботу нашого мозку. Блукаючи за посиланнями, спостерігаючи за блиманням банерної реклами та щоп'ять хвилин перевіряючи електронну пошту та аккаунти у соцмережах, ми шкодимо своїй нейрологічній здатності запам'ятовувати факти чи на довгий час зосереджуватися на певному завданні. Нас все важче зацікавити чимось надовго.

Численні дослідження, до яких звертається Ніколас, знайомлять нас з несподіваними відкриттями. Одне з них доводить, що чим більша кількість гіперпосилань присутня у статті, то менш пристосованою вона виявляється для людського сприйняття. Інше показує, що наш розум автоматично переоцінює інформацію тільки тому, що вона нова. Ми тренуємо свої мізки приділяти увагу тому, чому приділяти увагу зовсім не варто. І що більше ми звикаємо до нового сприйняття інформації — то складніше нам виявляти людські почуття, різноманітні форми емпатії співпереживання та емоцій.

Кар пояснює цю особливість будовою людського мозку. Всьому проблемою — так звана робоча пам'ять — механізм, який дозволяє в реальному часі працювати з різними масивами інформації. Таким чином розум людини здатен одночасно обробляти дві-чотири одиниці інформації, чого виявляється явно замало для вебсайту, переповненого посиланнями, відео та RSS-стрічками. Людина просто не справляється з таким потоком інформації, часто обираючи те, що насправді їй абсолютно непотрібно і перетворюючись на бездумного споживача даних. Найпросунутішу ж у всьому Інтернеті компанію Google автор називає "бізнесом хаосу".

І хоча Кар визнає, що Інтернет — це революційний інструмент пошуку інформації, він також стверджує, що цей інтструмент надзвичайно небезпечний. Він посилається на дослідження Національного нейрологічного інституту, наголошуючи, що багатозадачність частіше змушує людей погоджуватися з усталеними ідеями та рішеннями замість того, щоб шукати нові підходи та відповідати на виклики. Саме тому, на думку Кара, ера Інтернету не народить нових Ейнштейнів, Едісонів та Толстих. Адже ці великі люди ніколи не змушені були відволікатися від своєї глибокої роботи повідомленнями на 140 символів чи переглядами відео на YouTube.

За різними підрахунками, сучасний юнак або дівчина проводить в середньому 8,5 годин взаємодючи з комп'ютером, телевізором чи смартфоном, який супроводжує його всюди. "Ми перетворюємося з культиваторів своїх власних знань на мисливців та збирачів лісу даних, які пропонує нам Інтернет".

Ярослав Федорак, за матеріалами Business Week.