Майкл Айзнер з іронією про командну роботу

Якщо проаналізувати життя автора, який тривалий час працював у компанії Walt Disney, стає очевидним, що його біографія не багата на успішні партнерства. Втім, одне таки було — це партнерство з колегою Френком Уелсом (Frank Wells), який загинув у 1994-му році в авіакатастрофі. Натхненний цим партнерством, Айзнер проводить інтерв'ю з членами інших успішних робочих партнерств, щоб визначити, що ж насправді вдихає у них життя. Він сподівається познайомитися з захопливими історіями дружби і партнерства людей, які працюють пліч-о-пліч і досягають значиних результатів. Але знаходить тільки численні історії по альфа-самців з "роздутими" его, які готові на все заради успіху.

Айзнер сам був таким. Коли у 1984-му році його, на той час президента Paramount Pictures, та Уелса, який тоді працював у Warner Bros., запросили стати спів-директорами компанії Disney, Айзнер відмовився, вимагаючи, щоб посада генерального директора дісталася йому одноосібно (незважаючи на те, що Уелс володів більшим досвідом).

З причин, відомих тільки йому, Уелс погодився стати "другою людиною в команді". І хоча будь-хто в здоровому глузді сказав би, що Айзнер поступив зовсім не по-партнерськи, сам він вважає такий поступок і відповідний вчинок Уелса (згоду стати другим) — проявом командної роботи у всій її красі.

Знайомлячись із книгою глибше, читач починає розуміти, що під "партнерством" Айзнер має на увазі щось зовсім інше, відмінне від звичного розуміння цього поняття. Автор "аплодує" здатності Уелса підтримувати та пристосовуватися практично під кожну "забаганку" Айзнера.

З десяти партнерств, про які говорить Айзнер у книзі, два залишилися у далекому минулому через смерть партнерів (приклад Уелса та Стіва Рубеля (Steve Rubell), колеги Яна Шрагера (Ian Schrager)). Два інші партнерства закінчилися через вихід на пенсію когось із учасників. Ще одне — партнерство Біла та Мелінди Гейтса — це шлюб! Серед п'яти партнерств, що залишились, два не є партнерствами у класичному розумінні. Що доводить думку — партнерств, про які розповідає Айзнер, практично не існує у природі.

Найочевидніший же урок, який, схоже, хоче донести до читачів Айзнер, полягає в тому, що успішне бізнес-партнерство можливо тільки за умови, коли один із партнерів повністю підкоряє себе іншому. Як Мангер (Munger) зробив це з Бафетом (Buffett), тренер New York Yankees Дон Зіммер (Don Zimmer) з менеджером Джо Торре (Joe Torre) і звісно ж, Уелс з Айзнером.

Втім, Айзнер не говорить про цей урок прямо. Він віддає перевагу більш "солодким" словам, згадуючи, що партнери "повинні довіряти одне одному", "тримати своє его при собі" та "володіти почуттям моральності". Не дуже щиро, зважаючи на те, як поводився Айзнер у власному житті.

Ярослав Федорак, за матеріалами Business Week.