Чи бути новій індустріальній революції?

Сам собі творець

Згідно Андерсона, події у виробничому секторі розвиватимуться за сценарієм, який зараз реалізуються у медіа-сфері. Так, якщо раніше галузь працювала за принципом «один для багатьох», то зараз в ній дедалі більших обертів набирає підхід — «багато для багатьох». Інакше кажучи, у своїй діяльності численні новоявлені творці й дистриб’ютори цифрового контенту все меншою мірою залежать від традиційних гравців. Серед прикладів, — події, що відбуваються у сфері цифрової музики. Скажімо, сьогодні більшість британських радіостанцій покладається на плейлисти, котрі формує SoundOut, — молода, динамічна фірма, якій ще не сповнилося трьох років. В ефір може потрапити будь-хто — Леді Гага або нікому не відомий виконавець. Все залежить виключно від того, як оцінять трек рецензенти-аматори.

Аналогічно новатори та винахідники стають все незалежнішими від великих виробників. «Красота веб-простору — в демократизації інструментів як винахідництва, так і виробництва, — пише Андерсон. — Тож, усі ми дизайнери — настав час вдосконалюватися на цій ниві».

Що вужче — то краще

Система сучасної дистрибуції неефективна, — вважає Андерсон (про це він писав ще у своїй попередній книзі «The Long Tail» («Довгий хвіст»)). Цю думку він обґрунтовує тим, що сукупна цінність маловідомих продуктів набагато вища, ніж та, котру створює низка потужних компаній (хай навіть й виглядає так, що вони у мережевому просторі — чи не повні володарі). Адже у сучасному світі попит на персоналізовану продукцію неухильно зростає. Тому майбутнє кожної галузі пов’язано із дуже вузькими нішовими ринками. Відповідно, аби досягти успіху компаніям потрібні інструменти, що уможливлюють творення цінності для безлічі окремих індивідів, та вміння доносити потрібну інформацію до кінцевого споживача. Натомість масштабні дистриб’юційні системи втрачають свою колишню значущість. Отже, усі «козирі» — в руках у фірм, що пропонують сервіси та інструменти категорії Do It Yourself.

«Саморобники» наступають

Декілька компаній DIY-ринку вже досягли вражаючих результатів. Серед них — 3D Robotics, розробник технологій конструювання безпілотних літальних апаратів (обсяг її річних продажів перевищив $5 млн.), SparkFun — продавець електронних компонентів для любителів технічної творчості (сума річних доходів — близька $30 млн.) та фірма MakerBot, що виробляє 3D-принтери. У MakerBot вже вкладено $10 млн., а серед інвесторів — Джефф Безос (Jeff Bezos), засновник Amazon. Інвестори зробили ставку на те, що 3D-принтери з часом стануть такими ж популярними, як лазерні принтери сьогодні. А на думку засновника фірми Бре Петтіса (Bre Pettis), очікувати цього залишається не більше 10 років.

Проте, звісно, справа не в 3D-принтерах. На переконання Андерсона, головним є те, що навколо DIY-компаній формуються по-справжньому дієві соціальні спільноти. Скажімо, такі компанії не роблять секрету із технічних характеристик своїх продуктів. Навпаки, вони викладають їхні креслення в онлайні, бо знають, що клієнти напевно запропонують якісь важливі вдосконалення. Отже, вільний обмін знаннями та ідеям, колективний пошук способів підвищення ефективності стають у таких спільнотах річчю звичною, що наряду із появою все досконаліших технологічних інструментів є головним фактором розвитку індустрії «саморобників».

Крім усього, для успішного старту виробничої компанії більше не потрібно освоювати масовий ринок, достатньо війти на цільових клієнтів (і не важливо у якій країні або на якому континенті вони знаходяться). Також, щоб залучити стартовий капітал, засновникам не обов’язково звертатися до венчурних інвесторів, замість цього вони можуть скористатися із системи краудфандинга (зокрема, через сайти Kickstarter.com та Launcht.com).

Втім, світові нових виробників, який обмальовує Андерсон, бракує ґрунтовності. Виглядає, що ми матимемо все більше «прикольних» іграшок та гори непотрібного пластику. Також, як відомо, колективна мудрість не завжди служить прогресові, бо у процесі спільного творення не лише народжуються цікаві рішення, але й множаться помилки та вкорінюються омани. Проте, незалежно від того — відбудеться нова індустріальна революція або ні, — не варто випускати «саморобників» із поля уваги. Адже, найімовірніше, саме серед них з’являтимуться «підривники», які витіснятимуть традиційні компанії із ринку.

Зрештою, Кріс Андерсен не ратує за гегемонію «саморобників»; на його думку, їхня роль у тому, щоб похльостувати решту компаній до руху в правильному напрямі. «Звісно, ані General Motors, ані General Electric нікуди не дінуться, — пише Андерсон. — Аналогічно, як із пришестям вебу не зникли AT&T та BT. Сьогодні телекомунікаційні компанії — це платформи для комунікації та інновацій типу «багато для багатьох». Тому малі інтернет-провайдери для них — не конкуренти, а партнери. І це гарний урок для виробників. Бо лише ти з них, хто перетвориться на платформу для відкритих інновацій, нормально функціонуватимуть в умовах ринку «багато для багатьох».

За матеріалами strategy+business.