Автомобільний король

Прийнято вважати, що генії майже завжди є диваками. Життя та діяльність Генрі Форда (Henry Ford, 1863-1947) — яскраве підтвердження такого припущення. У своїй книзі «Henry Ford» («Генрі Форд»)¹ Вінсент Курчіо (Vincent Curcio)² обмальовує «автомобільного короля» як уособлення парадоксів та несумісних протиріч. Дуже добре характеризує Форда неймовірно дорога та безглузда «трансформація», у яку перетворився перехід компанії від випуску моделі Ford T до моделі Ford А. А завдяки його постійному настирливому втручанню, цей процес затягнувся на цілих два роки (для порівняння: GM спромоглася наладити виробництво нової моделі Chevrolet за шість місяців).

» Докладніше на Amazon

Втім, попри все, Форд створив найефективніше для свого часу виробництво. Якщо спочатку модель T продавалася за $800, то через рік її ціна знизилася до $260. У період з 1907-го до 1922-й рік компанія збільшила обсяг виробництва з 8 200 до 2 млн. автомобілів в рік. Із запровадженням конвеєру збірка авто почала займати лічені години замість тижня, як це було раніше. Генрі Форд започаткував системний підхід до ефективного використання сировини та мінімізації виробничих відходів. Також він першим запровадив ресайклінг. Модель Ford А вироблялася на найбільшому у світі повністю інтегрованому підприємстві, яке було справжнім індустріальним дивом тих часів.

Генрі Форд поєднував у собі візіонерство, здатність надихати, щедрість, чесність з короткозорістю, підозрілістю та злобністю. Культивуючи образ «людина, як і всі», Форд разом з членами своєї найближчої родини володів 100% акцій компанії. Варто пригадати, що взяти у свої руки повний контроль над бізнесом не наважилися навіть такі постаті, як Джон Рокфеллер (John Rockefeller) чи Ендрю Карнегі (Andrew Carnegie).

Форд почав винаймати жінок, емігрантів, людей с обмеженими можливостями за кілька десятиліть до того, як це почали робити інші компанії. Зарплата на заводах Ford була вдвічі вищою, ніж на усіх інших промислових підприємствах країни. Водночас компанія «прославилася» своїм соціологічним підрозділом, який виконував функцію стеження за приватним життям працівників. Генрі Форд безжалісно звільняв усіх, хто випивав, грав в азартні ігри чи обманював свою другу «половину».

«Автомобільний король» балотувався до сенату США як демократ (і майже досяг успіху), що, зрештою, не завадило йому потім перетворитися на архіконсерватора. Форд завжди говорив, що його не цікавлять гроші, проте майстерно ухилився від сплати податків на спадщину десь на суму $321 млн.

Але, крім усього, ексцентричний бізнесмен ще й змінив спосіб життя цілої нації, прищепивши американцям таку цінність, як мобільність. Адже саме Форд вивів на ринок доступний продукт, у якому людина могла проводити усе свої життя — від моменту зачаття до моменту смерті.

Вінсент Курчіо протиставляє непередбачуваного Генрі Форда його вдумливому та врівноваженому синові Едселеві. На відміну від батька, класичного новатора та підприємця, Едсель Брайант Форд (Edsel Bryant Ford) був винятково здібним управлінцем, якому компанія Ford зобов’язана деякими із найкращих бізнес-рішень. 1919-го, у віці 25 років Форд-молодший змінив свого батька на посаді президента компанії.

1943-го року, після смерті Едселя 80-річний Генрі Форд знов очолив компанію. З того часу в ній завирували внутрішні чвари, котрі, звісно, принесли чималі вигоди GM і японським виробникам. Період руйнівної боротьби за владу завершився у Ford лише недавно, коли головою ради директорів компанії став Вільям Клей Форд-молодший (William Clay Ford Jr.), правнук її засновника, а посаду CEO зайняв колишній топ-менеджер Boeing Алан Муллалі (Alan Mulally).

За матеріалами strategy+business.

¹ Ця книга займає другу позицію в категорії «Лідерство» переліку «Найкращі книги 2013-го року» за версією видання strategy+business.

² Також автор книги «Chrysler: The Life and Times of an Automotive Genius» («Крайслер: життя і час автомобільного генія»)