Сучасний Китай: стратегічні виклики

Головною темою книги «Can China Lead? Reaching the Limits of Power and Growth» («Чи бути Китаю глобальним лідером? Досягаючи межі моці та зростання») є питання, як еволюціонуватиме країна, у якій правляча партія являє собою основний інструмент управління соціально-економічним розвитком.

» Докладніше на Amazon

Ось як Абрамі, Кербі та Макфарлен пояснюють зміст викликів, котрі, як вони вважають, стоять зараз перед Піднебесною. «По-перше, не можна списувати з рахунку історичний фактор: якщо китайській цивілізації більше ніж п’ять тисяч років, то Китаю як держаному утворенню — всього 100, і процес побудови в ньому інститутів сучасної держави все ще далекий від завершення». Також, на думку авторів, проблема полягає в тому, що Китай складається з різних етнічних груп; тому, за їхніми словами, «стратегія розвитку країни повинна дуже тонко реагувати на ці тонкощі, збалансовуючи фактори локальності і централізації». Крім того, як зазначають Абрамі, Кербі та Макфарлен, неможна недооцінювати повсюдність держави та компартії, а також те, що КНР керує, за визначенням авторів, «династія завойовників», що базується на військовій моці та впливі «великих кланів». Це означає: найбільшою мірою на вибір курсу розвитку Китаю впливає бажання його керівництва зберегти повний контроль над долею держави.

Автори книги надають низку рекомендацій бізнесменам, котрі мають намір вести бізнес в умовах сучасного Китаю. Здебільшого, такі рекомендації стосуються нюансів взаємодії з представниками КПК на національному, регіональному та місцевому рівнях. Хоча урядова підтримка і не гарантує успіху бізнесу, вороже ставлення до нього з боку функціонерів будь-якого щабля неминуче призведе до провалу фірми. Крім того, Абрамі, Кербі та Макфарлен радять прийняти до уваги глибинні засади конфуціанської культури, зокрема, величезне значення, яке в ній приділяється родинним та мережевим зв’язкам. Загалом, сформулювати та реалізувати корпоративну стратегію компанії, що веде бізнес у КНР, — це все одно що пройти по тонкому канату, натягнутому над прірвою: компанія повинна інтегрувати свої цілі з пріоритетами та інтересами КПК, водночас страхуючись від ризиків ймовірних політичних потрясінь.

Що може завадити Китаю здобути геополітичне та економічне лідерство? Так, автори стверджують, що хоча в КНР доволі успішно створюється фізична інфраструктура сучасної держави, але її вкрай складно буде доповнити «софтом» — відповідним соціальними та громадськими інститутами. Свого часу відомий австрійський економіст Фрідріх Хейек (Friedrich Hayek) зазначив, що «фатальною вадою» соціалізму є переконання, що «людина може перебудувати оточуючий світ відповідно до власних бажань». Тому рушієм розвитку соціалістичного суспільства є прагнення «технократичної» досконалості, що є ймовірним поясненням неспроможності КПК усвідомити потребу «імпорту» сучасних демократичних інститутів. Так, в Китаї і близько немає верховенства права; більше того, автори вважають, що ця держава взагалі не спроможна сприйняти ідею незалежних правових інститутів, зрештою, як і ідей незалежної преси та політичного плюралізму. А квінтесенцією проблем сучасного Китаю, на їхнє переконання, є брак довіри: КПК не довіряє громадянам Китаю достатньо, або піти на запровадження демократичних інститутів, а без цього останні ніколи не довірятимуть правлячій партії.

У своїй книзі Абрамі, Кербі та Макфарлен наводять речення, з якого починається «Хроніка Трьох царств» (історична праця написана у 14-му столітті), де описуються потрясіння, що відбулися у період між падінням династії Хань та об’єднанням Китаю династією Дзінь (280 р. н.е.). «Імперії зростають, зміцнюються та вгасають, — пише Ло Гуаньчжун (Luo Guanzhong), автор цього твору. — Держави розпадаються та об’єднуються». Як вважають Абрамі, Кербі та Макфарлен, цей вираз якнайкраще передає сутність історії Китаю, а також викликів, які зараз перед ним стоять.

За матеріалами strategy+business.