«Блиск і злидні» китайського дива

У сучасному літопису людства історія успіху Китаю, напевно, найбільш вражаюча. Якщо 1978-го річний дохід середньостатистичного китайського громадянина становив $200 (або одну десяту частину середньосвітового значення), в кінці 2014-го року він досягнув $6,000 (склавши половину середньосвітового показника). Давши сотням мільйонам людей можливість вирватися з безнадійної бідності, Китай став потужним фактором подолання нерівності між націями. Але водночас почала стрімко зростати соціально-майнова диференціація всередині китайського суспільства.

» Докладніше на Amazon

Поширеним стереотипом є сприйняття китайців як згуртованої маси людей, у яких наполегливість, прагматизм та дисциплінованість вичавили будь-які ознаки індивідуальності. Втім, це мало відповідає дійсності. Серед героїв книги — яскраві, дуже несхожі між собою індивіди, кожен з яких прагне щось зробити для зміцнення потужності своєї країни. Зокрема, автор розповідає про Ху Шулі (Hu Shuli), засновницю та редактора ділового журналу Caijing, відомою матеріалами, що викрили не одну брудну махінацію; а коли власник, якому набридла безкомпромісність Ху, виставив її за двері, жінка заснувала ще одне успішне видання. Лінь Чженьгій (Lin Zhengyi) переїхав до Китаю з Тайваню 1979-го, бо прагнув взяти участь у відродженні країни, де згодом став відомим економістом. А 2008-го Лінь отримав призначення на посаду головного економіста Світового банку, ставши першим на цій позиції фахівцем з «не-західних країн». Або ще одна яскрава постать — Тан Цзе (Tang Jie), аспірант, який вивчав західну філософію, автор хітового ролику «2008 China Stand Up!» (більше ніж мільйонів переглядів та десятки тисяч позитивних відгуків протягом перших десяти днів). Відео стало маніфестом патріотично налаштованої молоді (яку в Китаї називають фень цин або «сердиті молоді люди»), котра виступає за повну незалежність КНР від будь-яких західних впливів.

«Китай дуже сильно нагадує мені Америку часів, які Марк Твен та Чарльз Ворнер назвали "золотим віком" — часів, "коли кожна людина мала мрію та улюблену справу"», — пише Оснос. Автор описує відчайдушні зусилля, які вчиняють китайці (чи то в «білій», чи то в «сірій» сферах), намагаючись відігратися за можливості, втрачені та зруйновані у вирі Культурної революції, коли сама ідея комерції вважалась виявом ворожості до держави.

У сьогоднішньому Китаї будь-яка людина, що стоїть біля колиски перспективного підприємства, може потенційно розбагатіти. Так, Джек Ма (Jack Ma), колишній вчитель англійської мови, який заснував компанію Alibaba, став після її виходу на фондовий ринок одним із найбагатших людей світу. Також автор звертає увагу на те, що попри карколомне зростання, можливості розвитку в КНР обмежені через корупцію, нестачу ресурсів, непомірну опіку з боку держави та соціальну нерівність.

«Що довше я живу в Китаї, то очевиднішим є те, що люди сприймають економічний бум як поїзд з обмеженою кількістю місць», — пише автор. Наприкінці 2006-го перші 10% найзаможніших жителів китайських міст у середньому заробляли у 10 разів більше, ніж найбідніші мешканці із останніх 10%. У 2010-му пост із підрахунками, скільки років треба працювати кваліфікованому робітникові, щоб заробити на невелику квартиру в Пекіні (біля 15 м2) — став «вірусним». Але відкрита дискусія на тему соціально-майнової нерівності в Китаї, м’яко кажучи, не вітається. Так, Еван Оснос отримав з прес-канцелярії Державної ради КНР повідомлення про те, що до всіх сайтів доведено вимогу про негайне вилучення його статті під назвою «94% жителів Китаю розчаровані концентрацією основного багатства в руках найзаможніших».

Зрештою, швидке багатіння окремих громадян є частиною загального задуму. Адже свого часу архітектор сучасного Китаю Ден Сяопін (Deng Xiaoping) сказав: «Ми дозволимо деяким людям та регіонам першими прийти до процвітання».

Книга Age of Ambition: Chasing Fortune, Truth, and Faith in the New China увійшла до переліку «Найкращі бізнес-книги 2014-року» (категорія «Економіка») за версією видання strategy+business.

За матеріалами strategy+business.