Лідерство навиворіт
У світі надто багато управлінських провалів, зруйнованих кар’єр, компаній з «отрутною» атмосферою, невмотивованих працівників… При цьому багатомільярдна індустрія управлінського розвитку продукує нескінченну кількість публікацій, семінарів, конференцій та всього іншого, покликаного розвивати лідерство в сотнях тисяч організацій усього світу. Чому ж розрив між бажаним і реальним є настільки великим?
Джеффрі Пфеффера (Jeffrey Pfeffer), автора книги «Рower» («Влада»), нерідко звинувачують в цинізмі. Як він пише у своїй новій праці «Leadership BS: Fixing Workplaces and Careers One Truth at a Time» («Нікчемне лідерство: як "відремонтувати" робоче середовище та кар’єри, поступово пізнаючи істину»)1, колеги докоряють йому те, що він зайнявся вивченням «скорпіонів, павуків та тарганів» замість того, щоб приділити увагу босам, які несуть у собі позитив. Проте сам Пфеффер циніком себе не вважає. «Я дивлюся на дані, — зазначає він. — Вони ж говорять, що залученість працівників є дуже низькою, зрештою, як і їхня довіра до лідерів, що є констатацією фактів, а не виявом цинізму».
Якщо коротко сформулювати стрижневі тези цієї книги, то керівникам не властива скромність, лідерам доводиться брехати, а цінність особистісної цілісності значно завищено. Невідповідність образу ідеального керівника реаліям корпоративного середовища є однією із головних причин, чому довіру до лідерів та всіляких знавців управління практично зруйновано вщент.
«Ідея, що когось можна перетворити на цілісну особистість (або, принаймні, навчити, виглядати такою) наскрізь просякнута найвідвертішою іронією, — пише автор, додаючи, «що особистісна автентичність — це остання річ, яка потрібна лідеру». За словами Пфеффера «лідери не повинні виявляти вірність собі — скоріше, вони мусять бути вірними ситуації, а також тому, що потрібно від них оточуючим».
У книзі наводиться приклад Елісон Дейвіс-Блек (Elison Davis-Black), декана бізнес-школи Мічиганського університету, яка в часи навчання в аспірантурі була настільки сором’язливою, що дивувала викладачів щоразу, коли наважувалась відкрити рота. В подальшому збереження вірності власному «я» стало б для цієї людини гарантією провалу на будь-якій управлінській посаді.
Характеризуючи лідерів «п’ятого рівня» у книзі «From Good to Great» («Від хорошого до великого»), Джим Коллінз (Jim Collins) пише, що всім їм притаманна скромність. Але водночас висновки досліджень вказують на те, що надмірно впевнені у собі люди досягають вищого соціального статусу та мають більше впливу в групі. Як з’ясувалось у ході вивчення фінансової кризи 2008-го, нарцисичні лідери, як правило, одними з перших опинялися у вирі проблем, але через те, що в них не було жодних сумнівів у власних силах, вчиняли рішучі та ризиковані дії, завдяки чому їхні фірми швидше повертались до нормального функціонування.
А як на рахунок чесності? Наприклад, Стів Джобс (Steve Jobs) славився тим, що доволі вільно обходився з фактами, якщо це було потрібно для досягнення цілі. «Сфера викривлення реальності», — так обтікаємо це називали в Apple. «Здатність вводити в оману — це, напевно, найважливіша лідерська навичка», — стверджує Пфеффер.
Всі ми знаємо, що довіра є «клеєм», котрий скріпляє соціальні стосунки, навколо яких обертаються організації. Втім, автор пише, що не вірить у те, що довіра є важливою для продуктивності організації і навіть для ефективного лідерства, бо дані чітко вказують на її відсутність. Але й компанії, й керівники спокійно собі працюють, не надто переймаючись тим, що їм мало довіряють. Так вже ми влаштовані: навіть якщо нашою довірою зловживають, все одно хочеться вірити лідерові.
Джеррі Пфеффер не стверджує, що всі ці якості є небажані самі по собі — просто він підходить до справи з позицій реаліста, який вивчає природу лідерської влади. За його словами, характеристики, котрі ми враховуємо, винаймаючи та просуваючи людей, є діаметрально протилежними тим, які нам хотілося б бачити в лідерах. «Інколи (не завжди) вчинення дій, які суперечать тому, що проповідує індустрія лідерства, є набагато надійнішим шляхом до індивідуального успіху», — підсумовує автор.
За матеріалами strategy+business.
1 Ця книга ввійшла в перелік «Найкращі бізнес-книги 2015-го року» (категорія «Самовдосконалення управлінців») за версією видання strategy+business.
|
