Матриця сучасного капіталізму: чи можлива революція?

Чому у ХХІ-му столітті політична система США є безсилою перед зростанням впливу великих грошей? Чому Уолл-Стріт, сумнозвісна своєю «жадібністю і зарозумілістю», «некомпетентністю й хистом до відвертих махінацій», продовжує спокійно функціонувати? І як сталося, що ідеологія вільноринкового капіталізму набула в США статус офіційної, і кожний, хто в ній сумнівається, проголошується або божевільним, або «єретиком»?

» Докладніше на Amazon

Фрейзер, історик, який займається вивченням Уолл-Стріт та лейбористського руху, порівнює два періоди американської історії — 1890-ті і 2010-ті роки.

Перша частина книги присвячена «золотому віку» — періоду, що розпочався після Громадянської війни (1861-1865), коли в США почала вкорінюватись плутократія, а життя людей ставало все гіршим і гіршим. Проте тоді «сильні світу цього» могли лише міряти про спокій, бо відчували загрозу повстання, що висіла в повітрі. Наприклад, 1874-го у Нью-Йорку безробітні жінки з дітьми маршем пройшли до міської ратуші під гаслом: «Хліба чи крові». Демонстрацію було розігнано кінною поліцією, комісар якої сказав, що це було найбільш вражаюче видовище, котре він колись бачив.

Тоді так звані «еліти» ще добре пам’ятали образи, породжені Паризькою комуною. Жінки-амазонки з волоссям, яке розвивається на вітру. Тодішні версії коктейлю Молотова. Вогняна заграва, що займається над Парижем.

Ера прогресивізму стала часом ствердження профспілок та здійснення урядом кроків, які дещо обмежували владу великих грошей та покращували буття простих людей. Зокрема, це — прийняття антитрастового законодавства, закону про справедливі трудові стандарти, системи соціального забезпечення.

У другій частині книги Фрейзер аналізує новий «золотий вік» Сполучених Штатів — час після Другої світової війни. На його переконання, характеристики обох періодів дуже схожі. Це домінування плутократії; уряд, керований банками та великими корпораціями, поглиблення фінансово-майнової нерівності. Єдиною відмінністю є те, що перший «золотий вік» бурлив непокоєм, а другій — ні.

Що ж сталося, — ставить запитання автор — «Чому тоді люди готові були бунтувати, прагнучи кращої долі, а сьогодні підкорились і капітулювали?». Він це пояснює, зокрема, тим, що робочий клас відмовився від марксистської ідеї «класової боротьби», а великий капітал — ні; більше того, виграв її, практично ліквідувавши профспілки. Але проблема виходить далеко за межі економіки. Зникнення «лівої ідеології» — ось що є предметом найглибших непокоєнь, — вважає Фрейзер.

Не останню роль у деполітизації суспільства відіграла ідеологія консюмеризму з її культом задоволень, що обертаються навколо уявної реальності, марень та лібідо. Заглибленість у собі відволікає людей від політичних, економічних і соціальних проблем, які могли б пов’язати їх з іншими членами суспільства.

Серед іншого, автор зупиняється на домінуючій філософії свободи — свободи як досягнення успіху, виявляючи індивідуальну ініціативу (а не у взаємодії з іншими людьми). При цьому ворогом свободи вважається все, що може обмежувати підприємницьку активність (оподаткування, регулювання тощо), навіть якщо це дає переваги суспільству в цілому.

Такими, за Фрейзером, є деякі з основних чинників, що спричинили сучасну ситуацію: безупинне погіршення життя абсолютної більшості людей плюс пасивність суспільства як вияв його мовчазної на це згоди.

На переконання автора, зараз немає жодних ознак, які б вказували на ймовірність позитивних змін. «Виглядає, що наш політичний всесвіт замкнувся на минулому — розвернувся назад, бо саме туди ми зараз прямуємо», — пише Стів Фрейзер в останньому розділі книги.

За матеріалами strategy+business.

¹ Ця книга ввійшла в перелік «Найкращі бізнес-книги 2015-го року» (категорія «Економіка») за версією видання strategy+business.