Мислення, швидке та повільне
Thinking, Fast and Slow
Протягом останнього десятиліття численні науковці намагалися спростувати сумнівну теорію раціональної економічної поведінки, яка стверджує, що люди поводяться як обчислювальні роботи, приймаючи виключно раціональні рішення щодо купівлі та продажу тих чи інших активів. І цим науковцям вдалося досягнути значних успіхів. Їхні дослідження дійсно підтверджують, що у більшості життєвих ситуацій люди не проявляють ознак раціональності, натомість демонструючи непослідовність, емоційність та упередженість.
Цікаво те, що першими за дослідження цієї сфери взялися зовсім не економісти. Деніел Канеман (Daniel Kahneman) та Амос Тверський (Amos Tversky) — два ізраїльські психологи, які звернули увагу, що люди рідко приймають рішення, керуючись виключно раціональними міркуваннями. Тверський помер у 1996-му році, а ще через шість років Канеман отримав Нобелівську премію з економіки.
У своїй книзі "Мислення, швидке та повільне" (Thinking, Fast and Slow) Деніел Канеман продовжує розвивати свою теорію, при цьому приділяючи значну увагу тому, як насправді мислять, реагують та приймають рішення люди.
Опираючись на десятиліття досліджень, Канеман вибудовує архітектуру людського прийняття рішень — своєрідну мисленнєву карту, на яку нанесені всі пастки та хибні зв'язки.
У книзі Канеман наводить безліч "систематичних помилок" та "нелогічних паттернів" людського мислення. Ось лише деякі з них:
- Вибіркове сприйняття. Люди більш охоче погоджуються на операцію, якщо їм сказати, що відсоток успішності ("виживання") складає 90%, ніж якщо повідомити, що рівень смертності досягає 10%.
- Страх провалу. Люди намагаються будь-якими способами уникати відчуття смутку. Саме тому вони зазвичай готові продовжувати інвестувати гроші та час у безнадійні проекти, тільки щоб не довелося визнавати власний провал.
- Страх втрати. Численні експерименти показують, що більшість людей радше погодяться гарантовано отримати $46, ніж отримати 50% шанс виграти $100. Хоча раціональне мислення свідчить, що друга пропозиція більш вигідна.
Канеман пояснює нелогічну поведінку та відсутність раціонального зерна у численних людських рішеннях тим фактом, що мислення людей по суті розділене на дві системи.
Система 2 — це свідоме мислення. Воно повільне, здатне до аналізу, врахування всіх факторів, оцінки, пошуку причинно-наслідкових зв'язків тощо. Свідоме мислення вимагає значних ментальних зусиль. І саме в результаті його діяльності виникають раціональними рішеннями.
Але є й зворотній бік мисленнєвої системи — це Система 1, яку Канеман називає протагоністом свідомого мислення. Система 1 відповідає за автоматичне мислення та миттєві ментальні реакції, для здійснення яких нам не доводиться докладати жодних зусиль. Саме Система 1 відповідальна за наше вміння множити 2 на 2 та закінчувати фразу "хліб та ..."
Основний недолік Системи 1 полягає в тому, що вона намагається працювати з інформацією, яка їй доступна і приймати рішення, базуючись тільки на цій інформації. Тому, наприклад, якщо вас запитають, чи хотіли б ви інвестувати кілька мільйонів доларів у компанію Ford при цьому не надаючи ніяких деталей про компанію, Система 1 спробує прийняти рішення на дотичній, але нерелевантній інформації. Наприклад на тому, чи подобаються вам автомобілі Ford.
Система 1 на пристосована для здійснення складних аналітичних чи статистичних обчислень. Ви чуєте про чергову терористичну атаку і намагаєтесь у цей день уникати всіх автобусів та потягів, хоча статистично поїздка в потязі не стала більш небезпечною.
Для того, щоб користуватися Системою 2 — потрібна сила волі. Канеман стверджує, що здатність свідомо перемикатися до Системи 2 — це ознака "активного розуму" та часто визначальний фактор успішності.
Ярослав Федорак, за матеріалами Bloomberg Businessweek.
|
