Як стати «магнітом» для талантів
Приблизно десять років тому Сідні Фінкельштейн (Sydney Finkelstein), професор бізнес-школи Дартмутського коледжу, взнав цікавий факт про Еліс Уотерс (Alice Waters), співзасновницю каліфорнійського ресторану Chez Panisse, — те, що вона не тільки прославилась своєю кулінарною майстерністю та здобула відомість як один із ініціаторів руху «з ферми до столу», але ще й проявила неабиякі наставницькі здібності. Багато з тих, хто працював під началом Уотерс, стали найвідомішими рестораторами країни. Тоді Фінкельштейн вирішив з’ясувати — чи є в інших галузях постаті, котрі відіграли таку ж саму роль у становленні талантів. Виявилось, що є. Зокрема, це — Білл Волш (Bill Walsh), колишній тренер футбольної команди San Francisco 49ers, засновник Oracle Ларрі Еллісон (Larry Ellison), модельєр Ральф Лорен, фінансист Джуліан Робертсон (Julian Robertson). Так, з’явився задум написання книги «Superbosses: How Exceptional Leaders Master the Flow of Talent» («Супербоси: як надзвичайно ефективні лідери управляють потоками талантів»).
Як зазначає автор, всі супербоси, хоча й мають дуже несхожі лідерські стилі, дотримуються певної базової схеми в управлінні людьми. По-перше, вони вражають здатністю знаходити потрібних їм фахівців. При цьому супербосів мало цікавлять підходи, котрі прийнято вважати основою «ефективного» рекрутингу. У них власне бачення, як знаходити винятково розумних, творчих індивідів. Супербоси проводять розмови, далекі від канонів «правильних» інтерв’ю, та дають шанс спробувати себе індивідам зі, здавалося б, зовсім не відповідним «бекграундом». Наприклад, першим шеф-поваром, якого винайняла Еліс Уотерс, був студент випускного курсу філософського факультету, котрий на той час розумівся в кулінарії трохи краще, ніж «баран в аптеці». А Білл Волш зробив зі шкільного вчителя фізкультури відомого тренера Національної футбольної ліги. Звісно, приймаючи такі рішення, супербоси ризикують. Якщо ж ризик не виправдовує себе, то, як пише Фінкельштейн, вони, не довго думаючи, звільняють людину.
Супербоси очікують від підлеглих досконалості в роботі, а коли хтось досягає професійних вершин — ставляють нові виклики. Еннек Сілей (Anneke Seley) розпочинала кар’єру в Oracle як рецепціоніст, а потім стала управляти стосунками з клієнтами та дала старт підрозділу внутрішнього продажу. Супербоси не бояться наділяти підлеглих повноваженнями, але також вони дають людям чітку привабливу візію, що служить їм «дороговказом», та завжди знаходять час на чесні конструктивні розмови з підлеглими. Крім усього, супербосові властива незвична для керівників вищих рівнів доступність. Часто він працюють поруч зі підлеглими, як майстер — з учнями. Наприклад, Ларрі Еллісон особисто навчав Сілей мови програмування SQL. Важливо, що такі боси формують цілі команди обдарованих людей, котрі підтримують один одного та стають «генератором» продуктивності фірми.
Фактично супербоси запускають цілий цикл вирощування талантів. Якщо ви належите до цієї категорії керівників, то наймаєте найкращих фахівців і формуєте умови, в яких вони можуть повною мірою розкрити свій потенціал. Деякі з них, «розквітають» під вашою опікою як професіонали та стають успішними вже незалежно від вас. Ви ж здобуваєте репутацію творця неймовірних кар’єр і найкращі кадри прагнутимуть працювати у вас. Якщо подивитись на творчі особистості, яким допоміг розкритися Лорн Майклс (Lorne Michaels), продюсер «Saturday Night Live» («Суботнім вечором в прямому ефірі») (а серед інших — це Едді Мерфі (Eddie Murphy) та Тіна Фей (Tina Fey)) — то навряд чи в когось виникнуть сумніви щодо його «чуйки» на комедійні таланти.
Але по прочитанню книги виникають певні запитання. По-перше, висновки Сідні Фінкельштейна стосовно того, що супербоси перевершують всіх інших керівників за результативністю, ґрунтуються виключно на описових прикладах і не підкріплюються жодними даними. Також варто врахувати, що надзвичайний хист в управлінні людьми — це не єдиний чинник управлінського успіху, хоча й критично значущий. Ще півстоліття тому Пітер Друкер (Peter Drucker) написав, що перед лідерами стоїть три основні завдання: 1) забезпечувати виконання цілей та місії організації; 2) забезпечувати максимальну продуктивність праці; та 3) управляти наслідками, які діяльність компанії створює для суспільства. З книги ж незрозуміло, як супербоси проявляють себе в контексті виконання всіх трьох задач. Але попри всі застереження, слід визнати, що настали часи, коли конкурентоспроможність бізнесу все більшою мірою залежить від вміння керівників залучати найкращих та створювати умови, в яких люди зможуть та захочуть працювати з максимальною віддачею. А тому ця книга стане дуже цінним поповненням бібліотеки кожного керівника.
За матеріалами strategy+business.
|
