Переваги управління типу «lean»
Можливо, назва книги Джейкоба Столлера (Jacob Stoller) «The Lean CEO: Leading the Way to World-Class Excellence» («CEO типу Lean: як зробити з компанії гравця світового класу») не дуже вдала. Адже слово «lean» асоціюється в основному з виробничим контекстом, і то в дуже вузькому значенні — як підхід, що дозволяє виконувати роботу силами якомога меншої кількості людей. Хоча народжена в Toyota lean-система — це філософія безперервного вдосконалення, яка охоплює всі аспекти функціонування організації.
Саме в такому сенсі вживає поняття «lean» автор, представляючи у своїй книзі всебічну систему управління, котра дозволяє наблизитись до досконалості. Сутність цього підходу полягає в тому, щоб створити якнайбільшу цінність із того, що у вас є — незалежно від того, чи йдеться про час, гроші, людей або обладнання. Lean змушує вас розвивати лідерів на всіх рівнях і таким чином позбуватись усього, що псує атмосферу в фірмі та руйнує її продуктивність.
Джейкоб Столлер наводить дві основні причини, чому результативність компаній типу «lean» є вищою, ніж інших.
- Lean дозволяє задіяти найкращі якості людей, розкриваючи та розвиваючи їхні здібності. Інколи доводиться чути: мені подобається робота, але через всі ці інтриги та «політичну» метушню нормально працювати просто неможливо. В контексті lean-підходу такі речі розглядаються, як «непродуктивні відходи» і кожна людина може ініціювати процес змін, аби від цього позбавитися. У lean-компаніях головує командна робота. «Як ми можемо найкраще виконати роботу, працюючи разом», — таке питання ставлять перед собою члени організації.
- Lean не дає лідерам відірватись від реальності. Як правило, менеджери мають достатньо інформації, але при цьому вони не завжди розуміють реальну ситуацію. Lean-підхід є засобом «підключення» кожного управлінця до того, що насправді відбувається — і в середині компанії, і поза її межами. За своєю сутністю компанія типу «lean» — це організація, що самонавчається. А це особливо важливо в кризові часи.
«Lean-система змушує компанію фокусуватись на вимірювальних, зорієнтованих на клієнта цілях, кодифікуючи те, щоб зробити її успішною, — пише автор. — Оскільки lean формує середовище, що стимулює безперервність вдосконалення, роль, яку виконує керівник компанії, поступово еволюціонує — від людини, що приймає рішення, реагуючи на поточні проблеми, до далекоглядного стратега, вчителя та наставника».
Автор розпочинає книгу з даних дослідження, котрі дуже добре ілюструють нашу марнотратність. Адже ми не вміємо розумно розпорядитись ані часом, ані енергією людей, ані їхніми здібностями (і в цьому керівники особливо «кульгають»).
Також Столлер представляє в книзі поведінкові портрети 28 гендиректорів, які напрочуд успішно запровадили lean-підхід у різних галузях (хоча практично нікому з них це не далося легко). Ось деякі особливості lean-культури, яку ці керівники прищепили в своїх організаціях:
- ефективна мотивація персоналу. Визнання, урізноманітнення змісту виробничих завдань, автономія в роботі, можливість навчатися — все це органічні складники ролі будь-якого працівника в культурі безперервного вдосконалення;
- висока продуктивність. Йдеться не про те, щоб на роботі докладати все більше й більше зусиль, а наприкінці дня досягати стану «вичавленого лимону»; а про високоефективну взаємодію, в процесі якої створюються умови для підвищення продуктивності кожного індивіда;
- повага до людей. Ставити підлеглим складні завдання, а далі спостерігати зі сторони, хто з них «випливе», а хто «потоне», є порушенням однієї із базових засад lean-системи;
- управлінська відповідальність. Менеджер мусить впевнитись, що кожний працівник розуміє, чого прагне досягти організація. Якщо ж підлеглі не виконують завдання — це не обов’язково їхня провина. Може ви як керівник вчинили щось не так? Зрештою, ваша ціль — підготувати людей таким чином, щоб у них не було зривів. Отже, в разі невдачі слід обговорити з колегами: «Я зробив це, це й це — ось який висновок із цього витягнув; зараз я ось у цьому пункті — а ось мій наступний крок; що ви думаєте з цього приводу?»;
- високий рівень залученості. Захоплення людей роботою розвиває в них дар спостереження та стимулює бажання ділитися між собою професійними «секретами».
І ще дві важливі речі. Сутність lean-управління — в увазі до людини, а досягнення бажаних показників є усього лише «побічним продуктом». По-друге, керівники, для яких власні вигоди — це основне, ніколи не «виживуть» в середовищі типу «lean».
За матеріалами Leadership Now.
|
