Мислення, зорієнтоване назовні: як подолати межі свого мікрокосму

Дуже часто наша неспроможність досягти бажаної особистісної чи організаційної ефективності коріниться у звичці фокусувати увагу виключно на собі. Чому? Це питання розглядається у книзі Arbinger Institute¹ «The Outward Mindset: Seeing Beyond Ourselves» («Спосіб мислення, зорієнтований назовні: як побачити те, що відбувається поза межами нашого мікросвіту»).

» Докладніше на Amazon

Arbinger Institute зазначає в «The Outward Mindset», що «найпотужнішим рушієм особистісної трансформації є зміни не стільки у світогляді індивіда, а у першу чергу в тому, як він сприймає свої зв’язки з іншими людьми та які зобов’язання стосовно них бере».

І люди, і організації заганяють себе в безвихідь тому, що скеровують всю увагу всередину себе. Фокусуючись тільки на власних цілях та потребах, ми опиняємось у спотвореній реальності. Такий образ мислення обмежує наші можливості та негативно впливає на поведінку і, відповідно, на стосунки з іншими.

Arbinger нагадує нам, що концентрація уваги на собі і рефлексивне самозаглиблення — це цілком різні речі. «Можна вивчати власні думки і почуття, концентруючись на собі, а можна їх аналізувати крізь призму зв’язків з іншими людьми, що є сутністю того, що ми називаємо "мисленням, скерованим назовні". Інколи дуже корисно зазирнути в себе, аби налагодити зв'язок з тими, хто вас оточує».

Переключення уваги з режиму «всередину» в «режим «назовні» — це дещо більше ніж поведінкова зміна. Наш спосіб реагування на інших людей зумовлюється не стільки їхніми якостями, скільки відбиває те, що відбувається всередині нас. При цьому дуже часто концентрування на чиїхось недоліках стає способом «забути» про власні вади.

«Люди та організації, мислення яких зорієнтовано всередину, роблять те, що потрібно. У свою чергу, люди та організації, мислення яких зорієнтовано назовні, допомагають іншим робити те, що є для останніх бажаним чи необхідним». Цілком можливо бути структурою, що мислить у режимі «всередину», який маскується під режим мислення «назовні». В реальності це означає: ви не дбаєте про потреби тих, для кого, згідно ваших заяв, працюєте.

Задоволення чиїх потреб насправді є вашим пріоритетом?

Згідно висновків Arbinger, ознакою послідовної зорієнтованості мислення назовні є наступні поведінкові закономірності.

1. Вміння бачити потреби, цілі та проблеми інших. «Таким чином можна допомогти людям побачити один одного та розпочати розмову».

2. Корегування своїх дій у намаганні принести якомога більше користі іншим. «Істинну корисність неможливо виразити формулою. Зорієнтованість мислення назовні не означає, що люди повинні приймати цю чи іншу заздалегідь визначену поведінкову модель. Швидше йдеться про те, що бачачи потреби, проблеми, бажання, вразливість інших, потрібно адаптувати свої дії відповідно до ситуації, що склалася у певну мить. Коли ми бачимо в інших людські творіння — то знаходимо спосіб відреагувати по-людяному та реально допомогти».

3. Оцінювання впливу своїх вчинків на інших. «Це означає всього лише бажання систематично вести з іншими розмови про те, чи, на їхню думку, чиїсь зусилля допомагають їм або ні».

Переналаштування режиму мислення розпочинається на рівні окремих індивідів. «Хоча ціль полягає в перескеровуванні уваги людей із себе на інших, цього можна досягти виключно за умови, що, змінюючи свій спосіб мислення, індивід не очікуватиме, що у відповідь інші зроблять те ж саме». Лише так можна подолати найбільшу перепону для будь-якої глибинної особистісної трансформації, якої є очікування: спочатку інші люди мусять змінитися і тільки після цього можна змінюватись самому.

Отже, щоб розпочати:

• приступіть до переналаштування фокусу свого мислення. Побачте інших, скорегуйте відповідним чином свої дії, постійно оцінюйте, як вони впливають на оточуючих;

• не очікуйте, що інші змінюватимуться. Найважливіший крок — це переорієнтовувати фокус своєї уваги незалежно від того, чи зроблять це інші;

• мобілізуйте себе, свою команду чи організацію на досягнення спільної цілі. Завжди варто пам’ятати: кожна особа є частиною чогось більшого, ніж її мікросвіт;

• повністю візьміть відповідальність за наслідки, які ваша діяльність несе для інших. Це мусить стосуватись всього — вашої роботи в цілому, ваших планів, рішень, дій. Створіть простір, в якому інші змогли б взяти відповідальність за все, що вчиняють вони;

• наскільки це дозволяють ваші повноваження — трансформуйте процеси та системи, переорієнтовуючи їх назовні. Сконструюйте організаційну екосистему, котра б не просто управляла об’єктами, а також підживлювала б людей енергією.

За матеріалами Leadership Now.

¹ Заснована 1979-го року організація, мета якої — вивчення однієї із базових проблем людського мислення — схильності до самообману.