Технологічний футуризм

Технологічні зміни набиратимуть обертів незалежно від того, подобається нам це або ні; але якщо ми приймемо це як факт та співпрацюватимемо з технологією (а не чинитимемо супротив її наступу), то отримаємо якомога більше користі від нової реальності. Такої думки дотримується Кевін Келлі (Kevin Kelly), засновник видання Wired.

» Докладніше на Amazon

«Не беруся прогнозувати, які продукти домінуватимуть в наступному році або десятиріччі — не кажучи вже про те, які компанія стануть тріумфаторами. Ця конкретика визначатиметься скороминущими захопленнями, модою й комерцією, а тому не піддається жодному прогнозуванню. Проте загальні тренди, котрі формуватимуть продукти і послуги майбутнього, простежуються вже зараз. Їхні базові форми кореняться в технології, яка на наших очах захоплює дедалі ширший простір, стаючи повсюдною», — пише Кевін Келлі.

Поширення штучного інтелекту, когніфікація нашого мікрокосму (означає, що фізичний навколишній світ адаптуватиметься до наших потреб та бажань); замість власності на активи — доступ до них; тенденція, коли індивіди відстежуватимуть про себе все (куди ми йдемо, що купуємо, споживаємо, як спимо і т. д.) та ставатимуть предметом стеження — все це, на переконання автора, є неминучим. У міру того як потоки інформації та даних ставатимуть дедалі потужнішими, методі фільтрування та організування цього «повновіддя» неухильно набуватимуть більшої значущості. Споживання (в першу чергу інформації та розваг) буде активнішим за характером та реалізовуватиметься, здебільшого, в діалогічному форматі. А світ ми значною мірою сприйматимемо крізь призму того, що ми бачимо на екрані.

Оскільки Келлі розглядає такий хід подій як невідворотний, він практично не зупиняється на тому, як мають компанії та підприємці втілювати цей «прекрасний новий світ» у реальність. У цьому сенсі його футуризм дещо перекликається з марксистською теорією: інноватори — всього лише засоби, якими рухають глибинні сили історії. Якщо ж говорити про суто бізнесову цінність «The Inevitable», то найважливішим є те, що в книзі йдеться не стільки про «як?» (підходи до генерування інновацій), а в основному про «де?» (ділянки, які є найперспективнішими для створення нововведень).

Подеколи виглядає, що у своєму техно-оптимізмі автор доходить до крайнощів. У книзі немає ані жодних натяків на антиутопічний характер штучного інтелекту, ані розмірковувань про негативні соціальні наслідки роботизації. Більше того, автор підводить нас до думки, що людям взагалі нема чого боятися, що роботи позбавлять їх праці, бо машини виконуватимуть завдання, якими ми не можемо або не хочемо займатися, звільняючи нас таким чином для освоювання робіт нового типу, які зможуть розширити межі нашого особистісного самовираження. Водночас Келлі розглядає нову технологію як щось завжди варте застосування; наприклад, описує високотехнологічний спосіб перевірки чистоти вимитого посуду. Але наскільки значущим є такий «прогрес» у порівнянні із звичним способом інспекції якості миття?

Інколи здається, що деякі прогнози з книги в основному віддзеркалюють тип майбутнього, в якому хотів жити і сам Келлі, і схожі на нього люди. Однак, попри це, макропогляд автора на майбутнє дозволяє побачити системно-структуровану картину того, як технології, за якими ми спостерігаємо сьогодні, змінюватимуть наш завтрашній день. Тому ця книга може допомогти осмислити — як отримати переваги від кардинального трансформування нашого повсякденного життя або хоча б просто до цього підготуватися.

За матеріалами strategy+business.

¹ Книга увійшла до переліку «Найкращі бізнес-книги 2017-го року» в категорії «Інновації» за версією strategy+business.