Геть традиції: 4 книги про незвичайні системи менеджменту
Джерело: K.Fund Media
Менеджмент давно забракував принцип «я начальник — ти дурень». Словосполучення «людський капітал», «потенціал співробітників» і «м’які методи управління» не сходять зі сторінок ділової преси. Але після прочитання наступних книг все-таки хочеться вигукнути: «Це вже занадто». Надто багато волі у підлеглих, надто мало контролю і взагалі «так не буває». Проте описані системи — а їх створювали і власники бізнесу, і наймані менеджери — випробувані на практиці, а самі книги стали бестселерами.
«Сімденний вікенд: зміна способу роботи», Рікардо Семлер
Оригінал книги: The Seven-Day Weekend: Changing the Way Work Works
Ця книга — продовження книги «Маверик» (Maverick). Рікардо Семлер (Ricardo Semler) — головний співвласник бразильської фірми Semko, яка починалася як маленьке сімейне підприємство, а потім стала великим машинобудівним концерном. А ще він автор дуже дивної моделі управління: працівники встановлюють собі зарплату, перевірок на фірмі майже немає (і це ризик, але на нього йдуть), планування всього на півроку (а п’ятирічний план — «чисте безглуздя»). Неабияка частина управлінських рішень (у тому числі — про графік роботи) передана «вниз», на рівень невеликих проектних команд. Та й сама фірма є «коаліцією підприємств», а не монолітом.
При цьому ніякого комунізму: «люди хочуть працювати, але тільки якщо робота не є ворогом особистої свободи і цілком законного егоїзму».
А «вікенд» у назві — це не про байдикування, це про правильний розподіл часу і про боротьбу з нудьгою і втомою, які нищать продуктивність праці.
«Шановний Джеймс: секрети успіху незалежного менеджера», Джон Тімпсон
Оригінал книги: Dear James: Secrets of Success from a Management Maverick
Листи власника однієї з найбільших британських приватних компаній Джона Тімпсона (John Timpson) синові Джеймсу.
При Джоні фірма Timpson (а їй було без малого півтори сотні років) пережила кілька реформ. Починалася вона як підприємство з виробництва взуття, потім перетворилася в мережу взуттєвих магазинів, а згодом переключилася на сферу послуг. Співробітники займалися ремонтом усе того ж взуття, а пізніше з подачі Джона Тімпсона зайнялися виготовленням ключів, гравіюванням і навіть ремонтом годинників «заодно». Перевчити чоботарів на годинникарів — такий управлінський досвід справді вартий поваги.
Сама ж книга — набір найрізноманітніших практик управління, навчання персоналу (наприклад, за допомогою коміксів, і вони в книзі є), мотивації, внутрішнього і зовнішнього PR.
А говорячи про прийняття рішень як основної роботи менеджера, автор, зокрема, стверджує: «Більшість питань зовсім не потребують вирішення, деякі вирішуються самі собою, а якісь слід доручити іншим». І взагалі, коли підлеглі чекають відповіді «так» або «ні», бос цілком має право сказати «життя покаже».
Оригінал книги: Customers for Life: How To Turn That One-Time Buyer Into a Lifetime Customer
Карл Сьюелл (Carl Sewell) — торговець дорогими автомобілями у США (в тому числі — вживаними). І читач, знайомий лише з українським сервісом, ризикує захлинутися слиною, читаючи, як ганяються за клієнтами в далеких Штатах, що їм пропонують, що обіцяють і як заманюють (підмінний автомобіль безкоштовно, поки вашу машину будуть лагодити або обслуговувати; водій, готовий перегнати ваше авто зі штату в штат у зручний для вас час тощо). Але, судячи з усього, навіть для тамтешніх місць описана практика не є звичайною. Гаслом «клієнт завжди правий» нікого не здивуєш. Сьюелл стверджує, що клієнт правий «тільки до певної межі», розповідає, як цю межу намацати, і радить, що робити, якщо клієнт неправий: скандалить на рівному місці, вимагає відшкодувати збиток, якого не було.
У книзі є маса цікавих історій про примхливих клієнтів і безліч порад на найрізноманітніші теми, аж до того, який шрифт використовувати на написах і покажчиках в майстернях. А ще — як платити співробітникам, щоб вони погоджувалися «облизувати» клієнтів. Проста відповідь — «платить як партнерам» (частку від прибутку, наприклад). Такими деталями — а також надзвичайно світлим, оптимістичним духом — книга й цінна.
Ось, наприклад, характерна цитата: «Клієнти хороші. Якщо клієнт каже, що в нього є проблема, 99 відсотків зі 100, що це справді так. Не дозволяйте тому 1% змінити ваше ставлення до 99%».
«Це ваш корабель: техніки менеджменту від найкращого корабля ВМС США», Майкл Абрашофф
Оригінал книги: It’s Your Ship: Management Techniques from the Best Damn Ship in the Navy
Здавалося б, який особливий менеджмент може бути на кораблі військово-морських сил США? Це ж флот: команди, накази, статути… Командир ракетного міноносця Benfold Майкл Абрашофф (Michael Abrashoff), прийнявши командування, побачив «охоплений зневірою екіпаж, що незадоволений своїм становищем і з нетерпінням чекає моменту, коли можна буде втекти з ВМФ». Побачив — і зумів перетворити есмінець на найкращий корабель флоту. А вже там вміють вимірювати «кращість»: підсумки навчань, результати стрільб, час прибуття в задану точку, плинність кадрів і навіть бюджет судна.
Як це вдалося? Дивно, але за допомогою… демократії. Ні, обирати капітана екіпаж не міг. Але Абрашофф переконав команду, що правила можна ставити під сумнів і оскаржувати, і взагалі «це ваш корабель, ви за нього відповідаєте». Люди стали виявляти ініціативу. Наприклад, за пропозицією одного з матросів сталеві болти й гайки замінили на дорожчі нержавіючі — і екіпаж позбувся необхідності постійно відшкрябувати або зафарбовувати іржаві патьоки. Причому на складі флоту потрібного кріплення не було — його просто купили в магазині, використовуючи кредитну картку корабля.
Дрібниці? Але той самий підхід капітан застосував і для бойових завдань: «Ми витратили кілька місяців, аналізуючи кожну процедуру на кораблі. Я кожному ставив запитання: «Чи існує спосіб зробити те, що ви робите, ще кращим?» І щоразу відповідь була позитивною, причому багато з цих відповідей стали для мене одкровенням».
Зрештою чимало практик з Benfold’а поширилися на весь американський флот.
|
