Як не знищити себе як лідера
Ким, як нам здається, ми є, і як нас насправді сприймає оточення? Неусвідомлення цього створює величезні проблеми для нас як індивідів, для наших близьких, друзів, колег; а якщо ви керівник — то й для цілої організації.
Відомий управлінський коуч Лоллі Даскал (Lolly Daskal) запропонувала поняття «лідерського розриву». Він утворюється в результаті невідповідності між тим, як, згідно наших уявлень, люди сприймають наше керівництво і тим, як воно його сприймається ними реально.
У своїй книзі «The Leadership Gap: What Gets Between You and Your Greatness» («Лідерський розрив: що встає між вами і вашою величчю») Даскал детально пояснює суть цього феномену та показує — як можна мінімізувати його руйнівний вплив. Найважливіше — це визнати: а що якщо ми насправді не знаємо того, що, як нам здається, знаємо чудово?
«Проблема полягає в тому, що зненацька те, що дало поштовх сходженню лідера, перестає працювати і ті ж самі риси, котрі служили йому на користь, обертаються проти».
Коли це починає проявлятися — ми маємо запитати себе: «В чому полягає розрив між тим, ким я є і ким хочу бути? Чи знаю — яких умінь мушу набути або які якості розвинути?» Іншими словами, «Ким я є саме зараз?». Тобто ми безупинно мусимо осмислювати — як нас сприймає оточення. За словами автора:
«Набуття вміння визнавати наявність лідерського розриву — чинник, який визначає масштабність вашої постаті як лідера».
Інколи ми надмірно покладаємося на свої переваги, а інколи нас затягує у свої сіті їхня тіньова сторона. І в першому, і в другому випадку — усвідомлення того, що рухає нами, дає розуміння, потрібне для уникнення лідерських розривів.
Лоллі Даскал пропонує подивитися — ким ми зараз є і які підсвідомі ваблення зумовлюють нашу поведінку (тіньовий бік нашого «я»). Автор розробила сім лідерських архетипів, які допоможуть усвідомити глибинні рушії наших переконань і, відповідно, поведінки. Ми не обов’язково належимо до якогось одного типу і залежно від обставин можемо проявлятися в різних іпостасях, але при цьому, як правило, знову і знову спираємося на один і той самий особистісний архетип.
Отже, ми маємо виявити, до якого архетипу належимо і визнати наявність його тіньового боку. Тільки тоді може відкритися шлях до подолання розриву.
Сім архетипів
«Бунтівник» — це особистість, якою рухає впевненість («Як я можу вийти за межі звичного?»). Розрив спричиняють сумніви у своїх здібностях та силах. Тіньовий архетип — «самозванець». Такий індивід настільки сумнівається в собі, що в його голові запановує сум’яття. Якщо ключем до успіху «бунтівників» є впевненість в собі, то сумніви часто створюють для них серйозні перепони і у підсумку люди цього типу стають жертвами «синдрому самозванця».
«Дослідник» спирається на проникливість («Що ще я можу відкрити?»). Розрив виражається в маніпуляції. Тіньовий архетип — «експлуататор», який не пропускає жодної можливості для маніпуляцій і ви ніколи не запідозрите — яким безсилим він насправді себе відчуває. «Експлуататор» має схильність використовувати свій «нюх» для того, аби шляхом маніпуляцій здобути над кимось контроль. «Якщо проникливість — це якість, що дозволяє покращити стан справ для інших; то ціль маніпуляцій — обернути все на свою користь», — зауважує автор.
«Правдолюб» є ототожненням щирості («Кому ще я можу сказати правду в вічі?»). Розрив проявляється в підозрі. Тіньовий архетип — «обманутий», який ставиться до всіх з підозрою — при чому в такій мірі, що перестає довіряти навіть собі. Виявити правду, а потім її озвучити — завжди важко. Але коли ми переконуємося, що нас обманули — то ризикуємо піддатися параної: підозрюватимемо всіх, що вони підривають наш авторитет. Або можемо стати свого роду жертвою і через параноїдальний страх взагалі не відкриватимемо рота, навіть якщо це дуже потрібно.
«Герой» є взірцем мужності («Де я можу проявити мужність?»). Розрив ґрунтується на страху. Тіньовий архетип — «сторонній спостерігач», який є занадто переляканим, аби бути хоробрим, занадто розсудливим, щоб ризикувати, та занадто обережним, аби зайняти якусь чітку позицію. Якщо раніше ці індивіди просувалися вперед в основному завдяки безстрашшю — то зараз через страх вони опинилися на «узбіччі».
«Більшість із нас не бояться виявляти хоробрість — ми боїмося робити те, що потрібно, аби бути мужнім. Нам не страшно втратити все — нас лякає те, що станеться, коли ми залишимося без нічого».
«Винахідник» є втіленням особистісної цілісності та добрих намірів («Як ми можемо зробити це кращим?»). Яким би не був ваш статус — перед усе ви маєте відчувати відповідальність перед іншими людьми, — нагадує автор.
«Основою бізнесу, лідерства та істинного успіху є цільність особистості — це сила, котра вказує шлях».
Розривом є неетичність. Тіньовий архетип — «руйнівник», який відкинув засади моральності. «Винахідник» діє в гармонії з особистісними цінностями, які в певний момент можуть деградувати — в основному під впливом таких чинників, як надмірні амбіції, жадоба до власного збагачення чи злість. Тоді розпочинається нищення організації зсередини. «Руйнівник» дуже любить швидкі рішення — тому прищеплює практику, коли все робиться якомога меншим коштом часто за рахунок зниження стандартів та погіршення якості. «Винахідник», навпаки, не відходить від принципів етичності і при цьому виявляє здатність мислити неординарно.
«Навігатор» — це індивід, який довіряє і якому довіряють у міру того, як він веде людей, куди їм потрібно потрапити («Як ми можемо досягти пункту призначення?»). Розрив виявляється у надмірному покладанні на себе. Тіньовий архетип — «налагоджувач», який страждає хронічним потягом допомагати й рятувати, коли це непотрібно, та налагоджувати все, що лише можна.
«“Навігатори” мають здатність зробити складне простим, а просте зрозумілим. Вони вселяють довіру. Але їхня впевненість у своїх силах перетворюється на самовпевненість та намагання контролювати оточуючих та робити за інших те, що вони мають робити самі».
«Лицар» бачить найвищу цінність у відданості. Він служитиме вашим інтересам ще до того, як подбає про свої («Яку користь я можу вам принести?»). Маркером розриву є користолюбство. Тіньовий архетип — «торгаш», яким рухають корисні мотиви та який у першу чергу задовольняє власні запити, а не потреби команди, бізнесу чи організації. Часто перехід від лицарства до користолюбства відбувається майже непомітно.
«Найлояльніші працівники можуть перетворитися на свою протилежність протягом секунд. І тільки після того, як сформується нелояльність, можна розпізнати зорієнтованість на користолюбство».
Даскал нагадує, що розуміння своїх слабких сторін дає нам справжню силу. Зазирнувши в себе крізь призму семи архетипів, ми краще побачимо те, що є основою наших здібностей, а також і приховані перепони, котрі не дають їх реалізувати. Знаючи розриви, які по суті є вкрай небезпечними для нас «пастками», ми зможемо більш повноцінно використати свої переваги та наблизитися до вершин лідерства.
За матеріалами "How to Avoid Your Leadership Gap", Leading Blog.
|
