ІТ-працівники — гарний здобуток і тяжка втрата

Джерело: Knowledge@Wharton
Переклад: Анна Качкалда, SCG

Не є секретом, що зараз багато американських компаній скаржаться на дефіцит ІТ-працівників. Насправді ж, основна проблема криється не у загальному їх браку, а у недосконалій практиці та здатності роботодавців наймати ІТ-персонал, оцінювати його талант та належно винагороджувати виконану ними роботу. Саме про це йдеться у дослідженні професора з менеджменту Peter Cappelli (Wharton).

Жорстка правда, згідно з дослідженням, полягає не в недостатній кількості ІТ-працівників, а в тому, що хоча їх і наймають на роботу, ними не можуть кваліфіковано управляти, що призводить до нудної та погано організованої роботи, а згодом — до повного незадоволення та звільнення за власним бажанням.

"Кількість працівників, що залишають сферу програмування кожного року, наприклад, перевищує кількість появи у ній нових вакансій. Дуже дивно, що таку «спекотну» сферу діяльності залишає так багато людей", — каже Cappelli.

У дослідженні, підготованому для McKinsey & Co, містер Cappelli відзначає, що компанії не помиляються у відчутті браку ІТ-працівників. Насправді існує багато випадків, коли дуже важко знайти підходящих людей на посади, особливо у сфері високих професійних технологій, зокрема, на вакансії розробників систем програмного забезпечення та досвідчених програмистів. Дуже часто компаніям надзвичайно важко знайти людей, навіть за умов витрачання багато часу, грошей та пропонуючи високі зарплати.

Компанії схильні це пояснювати тим, що нові працівники просто не виходять на ринок праці, породжуючи тим самим шалений попит. Але, у реальності, за результатами дослідження, таке враження виникає тому, що незвичайно велика частка попиту фокусується лише на кількох ключових позиціях, що призводить до стрімкого зростання бажаних зарплат та витрат на пошуки спеціалістів.

До того ж роботодавці не дуже охоче ставляться до приймання на роботу старших, досвідченіших ІТ-працівників, не достатньо добре поводять себе з ІТ-персоналом, недооцінюють їх вклад в компанію. Наприклад, дуже часто програмисти працюють ізольовано над фрагментарними завданнями, не відчуваючи загальної мети проекту та взаємодії з іншими людьми.

Щоб виправити таку ситуацію, деякі роботодавці вважають за необхідне, щоб вищі навчальні заклади випускали більше людей з освітою у сфері ІТ за коротший проміжок часу; інші компанії хочуть, щоб уряд розширив імміграційні програми для залучення іноземних ІТ-професіоналів. Але, на думку Cappelli, такі дії є завчасними. Спочатку необхідно владнати інші проблеми, а саме: зрозуміти, чому текучість ІТ-кадрів є такою високою (особливо у сфері програмування), зрозуміти, чому роботодавці покладають такі великі надії на випускників учбових закладів, і чому найняти досвідчених працівників є проблемою.

Cappelli пропонує свої рекомендації для вирішення поставленої проблеми. У першу чергу, роботодавці мають створити або покращити існуючі практики оцінки діяльності робітників, щоб запобігти проблемі недооцінки талановитіших професіоналів. Також компанії мають переглянути самі посади ІТ: щоб відобразити їх справжній вклад у бізнес, вони мають застосовувати базові принципи управління для підтримання рівня задоволеності людей сфери ІТ та їх залучення до роботи на своїх посадах.

Таким чином, організації мають навчитися оцінювати результати діяльності та встановити зв'язок між винагородою та результатами.

Щодо дій уряду у даній сфері, то дослідження свідчить, що найефективнішим було б урядове фінансування програм підвищення кваліфікації та перекваліфікації ІТ-професіоналів, що, зазвичай, не беруть на себе самі компанії через непевність у необхідних навичках та часу актуальності таких навичок в ІТ-працівників, а також через невисокі гарантії втримання у себе на посадах перекваліфікованих спеціалістів.

Щодо пом'якшення імміграційного законодавства, то Cappelli вважає таку думку взагалі помилковою. Він зазначає, що на думку економістів, вирішення проблем на ринку праці за рахунок зміни імміграційної політики було завжди дуже дивним. У будь-якому разі, як показує практика, дії уряду в таких ситуаціях дуже повільні, що може виявитися у недоцільності таких дій взагалі, особливо беручи до уваги факт короткотерміновості теперішнього дефіциту ІТ-персоналу на ринку праці.