Що є основою стабільно високої продуктивності СЕО?

Наскільки образ надуспішного керівника, створений бізнес-медіа, відповідає дійсності? Ось що про це пишуть Єлена Литкіна-Ботельо (Elena Lytkina Botelho) та Кім Розенкоетт (Kim Rosenkoett), співавтори свіжовиданої книги The CEO Next Door: The 4 Behaviors That Transform Ordinary People into World-Class Leaders ("CEO по-сусідству: 4 типи поведінки, які перетворюють звичайних людей у лідерів світового класу"), у своїй публікації, присвяченій дослідженню характеристик найефективніших корпоративних лідерів.

«Канонічний» CEO — це рішучий харизматичний екстраверт із бездоганним резюме. Неперевершений стратег, який має досконале відчуття бізнесу, він переміщається світом, демонструючи надлюдську впевненість у собі. Такий керівник — або пророк-візіонер (типу Стіва Джобса), або непримиримий воїн, що веде безкомпромісну боротьбу на фронті продуктивності (а-ля Джек Велч). Цю історію нам розповідають протягом десятиліть.

Дослідження стартовало десять років тому з метою — допомогти компаніям розв'язати проблему вартістю $112 млрд. (у таку суму обходиться акціонерам наймання невідповідного CEO). Протягом цього часу було проаналізовано 17 тис. наборів даних стосовно оцінювання керівників найрізноманітніших компаній. У підсумку було зроблено висновок: «канонічний» CEO — це суто міфічна фігура і по-справжньому успішні лідери абсолютно не схожі на цю «ікону». Автори наголошують, що під час дослідження зустрілися з багатьма, здавалося б ординарними індивідами, які проявили себе як неординарні керівники. Ось деякі міфі, котрі було спростовано в ході цього проекту.

Претендувати на пост гендиректора можуть тільки випускники університетів «Ліги плюща»

Серед керівників компаній з переліку Fortune 500 насправді превалюють випускники найпрестижніших американських університетів. Але поза межами цієї вузької групи корпорацій картина є цілком іншою. Лише 7% CEO з вибірки закінчили заклади «Ліги плюща». Ще 8% навчалися незвично тривалий час, а дехто взагалі не отримав диплому.

Дон Слейджер (Don Slager) очолює Republic Services. Це компанія зі списку Fortune 500, один із провідних гравців у галузі переробки твердих відходів (її річний дохід перевищує суму в $9 млрд.). При цьому Слейджер навіть не закінчив коледж. Основи лідерства він освоював не в Гарвардський бізнес-школі, а протягом шести років за кермом сміттєзбиральної вантажівки. Особистісні якості та здатність робити правильні вибори дозволили йому змінити «кермо» та зайняти найвищу управлінську посаду. З моменту призначення Слейджера на пост СЕО ринкова капіталізація Republic Services зросла майже вдвічі (з $11,5 млрд. до $22 млрд. станом на середину 2017-го року).

Найуспішніших CEO відрізняє неймовірна харизма та висока впевненість у собі

Мегахаризматичних «володарів всесвіту» можна побачити хиба що в голлівудській версії корпоративного світу. В реальності набагато більше важать результати, а не харизма. Більш ніж третина охоплених дослідженням гендиректорів назвали себе «інтровертами». Наприклад, Фред Хассан (Fred Hassan), який управляв Pharmacia, Schering-Plough (при ньому вартість компанії зросла на 62%, у той час як вартість фірм-аналогів у середньому зменшилась на 21%), а зараз є головою Bausch + Lomb, сказав дослідникам: «Раніше ви, швидше за все, не побачили б в мені керівника — в юності я був доволі сором'язливим».«У моєму сприйнятті не я був головним — мені набагато краще вдавалося зрозуміти інших», — додав він.

Як зазначають автори, керівники з вибірки, котрі вважають себе інтровертами, з трохи вищою ймовірністю можуть перевищити сподівання, які покладають на них члени ради директорів. А проаналізувавши характеристики CEO, які задовольнили очікування, дослідники не виявили статистично значущої різниці між інтровертами і екстравертами. Висока впевненість у собі більш ніж вдвічі підвищує шанси на те, що кандидата буде призначено на найвищу позицію, проте в подальшому не дає жодного позитивного ефекту в плані підвищення його управлінської результативності.

Видатні керівники демонструють досконалість у будь-якій ситуації

Вважається, що видатні CEO блискуче проявляють себе у будь-якій ситуації. Але, як переконалися дослідники, такі керівники дуже вдумливо підходять до вибору ролей та контекстів, у рамках яких можуть досягти успіху. Одні керівники можуть виявляти високу ефективність, здійснюючи трансформацію проблемної компанії, але в ситуації швидкого зростання діють набагато менш результативно; а інші, навпаки, віртуозно управляють фірмою, коли бізнес «набирає висоту», і губляться, стикаючись із кризовими обставинами.

У кожного є ділянки, які потребують вдосконалення. І керівники не виняток. Навіть найбільш продуктивні CEO на початку перебування на посаді мусили розвивати вміння в трьох-шести сферах. Цікаво, що найкращі швидко оточували себе тими, хто міг заповнити прогалини в їхніх навичках та досвіді.

Щоб стати CEO, потрібне бездоганне резюме

45% кандидатів на посаду CEO мали принаймні один масштабний провал, який призвів до їхнього звільнення або дуже дорого обійшовся бізнесу. При цьому більш ніж 78% із них з часом отримали призначення на найвищу позицію. Найуспішніших CEO відрізняє від решти не брак помилок, а те, як вони діють у ситуації провалу. Ймовірність того, що претенденти на першу управлінську посаду, які розглядають зрив як невдачу, стануть успішними гендиректорами є удвічі нижчою, ніж у разі більш конструктивно налаштованих індивідів.

Гендерний чинник впливає на результативність гендиректорів

Хоча бізнес-леді можуть використовувати інший управлінський стиль та виявляти характеристики, відмінні від тих, які мають їхні колеги протилежної статі, гендерний фактор не має жодного впливу на продуктивність CEO. Більше того, в найбільш значущих площинах керівники різних статей демонструють більше схожостей, ніж відмінностей. Хоча, на жаль, одна важлива різниця таки залишається. Залежно від року, тільки приблизно від 4% до 6% великих компаній очолювали жінки.

Чим мудріше — тим краще

Рівень інтелекту вище середнього є важливим чинником відбору кандидатів на головну посаду. Проте високі показники стандартних тестів вимірювання розумових здібностей не збільшують ймовірність фактичного призначення та не дозволяють спрогнозувати успіх майбутнього керівника. Зате велике значення має здатність індивіда говорити стисло, акцентуючи увагу на найважливішому. Не менш важливим є вміння викладати свої думки простою, зрозумілою для всіх мовою.

Чому ж ці міфи пустили таке глибоке коріння? Як правило, ділові ЗМІ приділяють головну увагу корпораціям з переліку Fortune 500, ігноруючи величезний всесвіт інших компаній. Хоча це не просто вузький, але й поверхневий погляд: що ми насправді знаємо про цих лідерів, окрім інформації, що міститься в їхніх, як виглядає, зразкових біографіях? Якщо ж заглибитися у вивчення різнопланових компаній та з допомогою аналітичних інструментів спробувати зрозуміти характеристики керівників та їхній шлях нагору, профіль середньостатистичного CEO змінюється кардинально. Також підвищується ймовірність досягнення індивідом вершини корпоративної ієрархії. Якщо ваш шанс очолити компанію з переліку Fortune 500 становить один до 240 тис., то поза межами «канонічного» простору він складає один до 50.

Таким чином, не престижна освіта та інші чинники, котрі знаходяться поза сферою контролю більшості людей, а в першу чергу тип поведінки, якої можуть дотримуватися всі, — саме це є основою стабільно високої лідерської продуктивності.

За матеріалами "What a study of 17,000 people revealed about the top business talent", LinkedIn.

Ілюстрація: Depositphotos.com