Що спонукає персонал брати участь у реалізації соціальних ініціатив?
Для більшості глобальних гравців питання доцільності реалізації ініціатив у сфері корпоративної соціальної відповідальності (CSR) більше не стоїть. Швидше йдеться про місце таких проектів в їхній бізнес-моделі. Оскільки все більше даних вказують на те, що соціально значущі проекти є засобом підвищення прибутковості — компанії розглядають такі стрижневі функції, як стосунки з акціонерами, інноваційна діяльність та розширення клієнтської бази, також і через призму своєї CSR-філософії. Але що спонукає їхніх працівників вкладати час та сили в соціальні проекти?
Як відомо, для мотивації найкращих фахівців високого рівня зарплати недостатньо. Люди хочуть бачити в своїй роботі істинну значущість та мати додаткові можливості для самореалізації. Тому впродовж останніх років кількість ініціатив, які дозволяють співробітникам долучатися до розв’язання соціальних проблеми, суттєво зросла. Причому йдеться не про окремі волонтерські заходи, а про програми, що дають змогу займатися соціально важливою роботою протягом тривалого періоду часу. Серед прикладів CSR-ініціатив — створення досконаліших способів переробки відходів, програми фахової підготовки людей з особливими потребами чи залучення інвестицій у розвиток депресивних територіальних громад.
Проте компаніям слід врахувати, що висловлюючи бажання взяти участь у соціальних ініціативах, співробітники не завжди спираються на альтруїстичні мотиви. Згідно даних дослідження1, яке провели Крістіан Боуд (Christiane Bode) з Bocconi University та Джасджіт Сінгх (Jasjit Singh) з INSEAD, чимало працівників хочуть отримати певні вигоди від участі в CSR-програмах. У першу чергу йдеться про розширення діапазону знань та навичок, що може допомогти їм відкрити новий «розділ» у своїй кар’єрі. А як показали інші дослідження, люди навіть готові піти на деяке скорочення суми винагороди в обмін на можливість приділити кілька тижнів або місяців «побічному» проекту.
Щоб глибше вивчити причини, які спонукають персонал працювати в CSR-проектах (часто за рахунок зменшення зарплати), Боуд та Сінгх провели вивчення мотивації співробітників однієї глобальної консалтингової компанії.
2002-го року ця компанія запустила соціальну ініціативу, в рамках якої надавалися консалтингові послуги за нижчою ціною деяким категоріям клієнтів (зокрема, неприбутковим організаціям, агенціям з економічного розвитку, іншим структурам, які не могли оплатити повну вартість послуг). Щоб забезпечити фінансову життєздатність проекту, рівень зарплати задіяних у ньому фахівців було знижено на 25%-50%.
Але попри це, більш ніж 1 тис. співробітників зголосилися до участі в ініціативі, яка тривала до кінця 2013-го. Загальна сума зменшення їхньої зарплати перевищила $28 млн. У процесі реалізації проектів консультантам доводилося виходити поза межі звичної професійної діяльності та застосовувати свої вміння в нових для себе сферах (наприклад, для оптимізації ланцюга постачань агенції, що займалася розповсюдженням вакцин в Африці чи надання фахової допомоги неприбутковій структурі, що просувала підходи, покликані забезпечити сталість розвитку).
Проводячи поглибленні інтерв’ю, автори виявили деякі цікаві мотиви, якими керувалися учасники проектів. «Мої колеги, які вже брали участь у таких ініціативах, сказали що це дає змогу пригорнути увагу керівників — отже, я за це взявся також і з егоїстичних міркувань», — поділився один фахівець. А його колега сказав: «Я завжди розглядав участь у соціальній ініціативі як шанс вийти на новий етап у своїй діяльності — тобто в професійному розвиткові бачу хороший кар’єрний "плацдарм"».
Потім дослідники провели додаткові опитування як співробітників, котрі долучалися до реалізації соціальних ініціатив, так і тих, хто не брав у них участі. Більшість респондентів з обох груп висловили згоду на зменшення суми зарплати, щоб мати можливість присвятити час наступному проекту. При цьому ті, хто вже брали участь у соціальних ініціативах, не заперечували проти ще більшого скорочення розміру винагороди. «Таким чином, можна припустити, що інтерес до соціальних ініціатив не обмежується участю в одному проекті і що його стимулює не тільки чинник новизни», — пишуть автори.
Хоча згідно висновків попередніх досліджень, бажання проявити себе в CSR-сфері зумовлюється, здебільшого, філантропічними міркуваннями, Боуд та Сінгх переконалися, що працівників також стимулює прагнення набути досвід та фахові знання, які можуть покращити перспективи розвитку кар’єри. В ситуації, коли участь в ініціативі не була пов’язана зі скороченням зарплати, більшість співробітників виявили готовість долучитися до її реалізації однаковою мірою як з альтруїстичних, так і з егоїстичних міркувань. Коли ж йшлося про зменшення винагороди, середньостатистичний співробітник більшою мірою концентрувався на зважуванні переваг, які особисто йому могла дати участь у соціальній ініціативі.
«При розробці соціальних ініціатив компанії мусять враховувати ці "змішані мотиви", — зазначають автори. — Бо якщо співробітники не бачитимуть реальних переваг у вигляді набуття нових знань чи навичок, вони з меншою ймовірністю долучатимуться до проекту, але, з іншого боку, якщо компанії надмірно підкреслюватимуть потенційні особисті вигоди, котрі отримуватимуть працівники, останні можуть перестати сприймати CSR-програми як засіб зробити свій внесок у вдосконалення оточуючого світу».
За матеріалами "The Balancing Act of Corporate Social Responsibility Programs", strategy+business.
Ілюстрація: patpitchaya / Shutterstock.com
1 Джерело: «Taking a Hit to Save the World? Employee Participation in a Corporate Social Initiative» («Готові йти на жертви, щоб врятувати світ? Участь працівників в корпоративній соціальній ініціативі»). Strategic Management Journal, квітень 2018.
|