Трансформації бізнес-культури: глобальні тренди

Автор: Володимир Ломійчук, СЕО SalesCapital AG Ukraine
Джерело: "НВ Бізнес"

За останні десятиліття бізнес змінюється до непізнаваності. Сама структура економіки сприяє таким трансформаціям. Змінюються технології та способи комунікації, зростає кількість інформації та інновацій, зазнає змін і бізнес-культура.

Під бізнес-культурою можна розуміти дещо різні явища. По-перше, її можна розглядати як загальне широке поняття, а можна як вузьке визначення бізнес-етикету. У першому випадку, бізнес-культура включає в себе складні системи взаємовідносин на підприємствах і між ними. У вузькому значення — це виконання норм і правил, які подекуди за змістом є не більше ніж умовностями. По-друге, бізнес-культуру можна розглядати як корпоративну культуру певного підприємства або ж сукупність культурних норм та цінностей певного регіону, країни (через ментальні особливості), або сучасного світу.

Насправді, усі вище перелічені ознаки взаємопов’язані. Бізнес-культура — це модель або стиль ділових операцій та комунікації. Це способи ведення бізнесу, як в окремо взятій компанії, так і в глобальному середовищі. Культура бізнесу всередині компанії визначає, як різні рівні співробітників спілкуються один з одним, а також як співробітники працюють із клієнтами та партнерами.

Останні глобальні тренди бізнес-культури повністю відповідають духу сучасності. То куди ж рухається бізнес-культура та як проявляються глобальні тренди в Україні?

Тренд: Переорієнтація на досвід працівника

Досвід працівника — це сума всього, що працівник переживає через його зв’язок з організацією. Сюди відноситься кожна взаємодія — від першого контакту на співбесіді до отримання останньої зарплатні. Тенденція полягає в переведенні фокусу від внеску кожного працівника в роботу компанії на задоволення та щастя самого співробітника. У центр бізнес-культури ставляться потреби працівника, як головного ресурсу компанії.

Досить ймовірно, що скоро під час співбесіди претендента на вакансію питатимуть не про його досвід роботи, а навпаки — потенційний співробітник з’ясовуватиме, як роботодавець збирається урізноманітнювати його досвід на робочому місці. В багатьох галузях ринку іде справжня війна за висококваліфіковані кадри. Це стосується як IT чи рітейлу, так і традиційно менш високооплачуваних сфер. Тенденція не триматися стабільного робочого місця, а змінювати компанії, також посилює напруження. На заході процес рекрутингу пронизався принципами споживацтва: так само, як клієнт поміж багатьох брендів обирає один, основуючи свою думку на прочитаних онлайн відгуках, так і багато шукачів роботи "купують" потенційного роботодавця по відгукам у мережі, зокрема, на сайтах LinkedIn та Glassdoor (американський сайт, на якому залишають відгуки про роботодавців).

Говорячи про досвід працівника, мова йде не лише про "приємні бонуси" на кшталт тренажерного залу, занять з йоги чи хімчистки, але інвестиції у його професіоналізм. Онлайн-сервіс для оренди житла Airbnb — чудовий приклад організації, яка цінує досвід співробітників. Керівництво компанії працювало над програмами покращення взаємодії з працівниками та забезпечення їм сприятливих умов для роботи. Оскільки компанія насамперед сервісна, уся її діяльність відбувається через співробітників, тож саме в їхніх руках знаходиться успіх та репутація компанії. У результаті запровадження таких програм прибуток Airbnb збільшився.

Тренд: Навчання та розвиток

Підприємства більше уваги приділяють навчанню працівників. Для співробітників усе більш важливо що саме їм запропонує роботодавець для їх розвитку як фахівців. Вони хочуть розуміти, що їх чекає рух вгору як професійними, так і кар’єрними сходами. До яскравих прикладів цієї тенденції належать такі організації, як телекомпанія Hallmark, яка створила лідерські програми для жінок. Навіть невеликі та середні компанії все частіше пропонують усім своїм працівникам тренінги з лідерства та можливості отримувати сертифікацію різних професійних напрямів.

Так, мова здебільшого про працівників та їхнього щастя. Але не тільки. Це також раціональний підхід до стратегічної розбудови компанії та формування бренду. За даними дослідження американського науковця Якоба Моргана (Jacob Morgan), компанії, що приділяють увагу досвіду та розвитку працівників, у двічі частіше потрапляють у список найбільш інноваційних компаній світу за версією журналу Forbes, а також мають більший у 4 рази середній прибуток. Водночас, їх розмір на 25% менший за компанії з аналогічним рівнем доходу, що свідчить про високий рівень продуктивності та інновацій.

Тренд: Руйнування кордонів

Усі тенденції, спрямовані на потреби особистості працівника, пов’язані зокрема із приходом на ринок праці покоління міленіалів. Не зважаючи на культурні відмінності, молоді люди з різних країн більше схожі одне з одним, ніж зі старшими поколіннями. Саме вони змінюють бізнес-культуру не тільки окремих компаній, але й усього світу. З поширенням практик віддаленого робочого столу, фрілансу, проектної зайнятості тощо, бізнес-культура набуває глобального забарвлення. Так, українські програмісти, виконуючи замовлення підприємств, що знаходяться в Кремнієвій долині, зіштовхуються з новими змістами, цінностями та бізнес-культурою, поширюючи її на просторах України. І таких прикладів безліч. Саме тому прив’язка до культурних бізнес-практик із національними особливостями з часом буде лише слабшати.

А що в Україні

Але наразі так чи інакше, бізнес-культура ще є відображенням загальної культури суспільства. Для того, щоб повноцінно оцінити стан речей із досвідом працівника в Україні, потрібно було б проводити масштабне дослідження. Проте, можна припустити, що такий елемент, як професійний та життєвий досвід співробітника, меншою мірою цікавить українських роботодавців. Особливо, це стосується великих компаній, у яких часто високого рівня сервісу намагаються досягнути такими методами, як жорстка регламентація дій, система штрафів за проступки та помилки, ставка на те, що "незамінних працівників не буває". Відповідно, потік кадрів досить стрімкий, а компанія витрачає кошти на постійне залучення на навчання нових співробітників.

Звичайно, в Україні є приклади підприємств, де глобальні тренди впроваджується в життя: це зокрема IT-компанії, PR і комунікаційні агентства, креативні індустрії тощо. Проте, найчастіше акцентують увагу на досвід працівника або невеликі молоді компанії, або ж місцеві підрозділи іноземних підприємств, які привносять в українські філії власну корпоративну культуру. До того ж, більшість підприємств обмежуються зовнішніми атрибутами корпоративної культури, такими як безкоштовні спортзали, йога чи обіди. Проте це все лише бонуси (хоча і приємні), не пов’язані безпосередньо із самим робочим процесом.

Репутація та бренд

Характер та стиль корпоративної культури підприємства має бути спрямованим на певну мету. Правильно визначена та сформована корпоративна культура сприяє не лише розвитку компанії зсередини, але і стає частиною бренду для споживачів і клієнтів.

Головний тренд української бізнес-культури в тому, що вона набуває більш конкретних обрисів. У часи соціальних мереж та доступності інформації, все більшої ваги набуває репутація. Інститут репутації зароджується в українських реаліях, і відбувається це не в політиці чи інших сферах суспільного життя, а саме в бізнесі. І хоча на масовому українському ринку все ще в пріоритеті низька ціна, проте починає набувати більш вагомого значення репутація бренду та корпоративна культура. З’являється все більше соціальних проектів та екологічних ініціатив у рамках корпоративної відповідальності, змінюється відношення менеджменту до працівників. Тож поступово із диких джунглів пострадянської спадщини під впливом глобальних процесів, українська бізнес-культура набуває рис пост-індустріальної бізнес-культури, для якої властиве прагнення до інтелектуальної доданої вартості, цінності бренду та соціальної відповідальності.

Ілюстрація: Rawpixel.com / Shutterstock.com