Світ — 2030: дев’ять мегатрендів

Яким буде світ 2030-го? Ось дев’ять трендів, які, на думку Ендрю Вінстона (Andrew Winston), засновника Winston Eco-Strategies — консалтингової компанії, котра допомагає глобальним корпораціям долати мегавиклики сучасності, — впливатимуть на хід розвитку нашої цивілізації у 2030-тих.

(Автор подає тренди у порядку зменшення ймовірності їхнього прояву: від «майже напевно» та «дуже ймовірно» до «важко сказати».)

1. Демографія: нас буде на мільярд більше і ми житимемо довше. До 2030-го чисельність населення світу має досягти 8,5 млрд (2015-го кількість землян становила 7,3 млрд). Найбільший приріст чисельності спостерігатиметься в групі літніх людей (до 2030-го кількість індивідів віком понад 65 років досягне 1 млрд). Більшість представників «нового» мільярду належатимуть до середнього класу. Частка населення, що живе у крайній бідності, надалі скорочуватиметься. «Проте відсоток "нових" багатих нагорі майнової піраміди залишатиметься основним дестабілізуючим чинником», — зазначає автор, додаючи, що інші мегафактори, особливо кліматичні, зсуви можуть вповільнити ступень прояву даного тренду (або змінити цей прогноз).

2. Урбанізація: дві третини з нас житимуть у містах. Процес урбанізації триватиме, що потягне за собою створення нових мегаміст та метрополій середнього й малого масштабів. Одним із чинників стримування урбанізації буде зростання вартості життя у найбільш бажаних містах. Це спричинить потребу у більших будівлях та досконаліших технологіях (великі дані та штучний інтелект (АІ) кардинально підвищать ефективність експлуатації житла). Також нам доведеться вирощувати сільськогосподарську продукцію безпосередньо в місці споживання, що змінюватиме звичну урбаністичну архітектуру. Ферми ставатимуть елементом міського середовища.

3. Прозорість: у нашому світі буде більше відкритості і менше приватності. Можливо, це звучить парадоксально, але тренд відстежувати все сприятиме формуванню відкритішого світу. Обсяг даних щодо кожного індивіда зростатиме по експоненті — а тиск ділитися цією інформацією з різними стейкхолдерами збільшуватиметься. З одного боку, нам буде легше вибирати, наприклад, продукти з найменшим вмістом шкідливих інгредієнтів або компанії із найвищим рівнем заробітної плати; з іншого — втрачатиметься приватність.

4. Криза клімату: клімат продовжуватиме швидко змінюватися; повсюди регулярно спостерігатимуться екстремальні погодні умови. Вже зараз є цілком очевидним, що кліматичні зміни будуть глибинними та небезпечними. Міжурядова група експертів (IPCC) дуже чітко вказала на критичну необхідність утримати підвищення глобальної температури на рівні 1,50С. Проте, якщо виходити із обсягу зобов’язань щодо зниження вмісту вуглекислого газу в атмосфері, які готові взяти на себе уряди різних країн світу, то вищезазначена цифра є малореалістичною. Хоча теоретично Паризька угода 2015-го року допускає утримання темпів глобального потепління на рівні двох градусів за Цельсієм, те, що зроблено на даний час, дозволить нам утримувати підвищення температури на відмітці не більше трьох градусів. До 2030-го року ми, ймовірно, досягнемо позначки в 1,5 градуси (або наближатимемося до неї).

Наслідки зміни клімату будуть трагічними. У міру підняття рівня моря багато прибережних, густо заселених зон перебуватимуть під постійною загрозою затоплення. Природне середовище значно збіднішає: чисельність популяцій багатьох видів суттєво зменшиться (або їх не буде взагалі). Такі екосистеми, як коралові рифи, зникатимуть. Посухи та повені нищитимуть основні світові житниці. Літом в Арктиці не буде льоду, що дозволить кораблям вільніше лавірувати в арктичних водах. Але тимчасові вигоди, які можуть отримати корпорації, скоротивши протяжність ланцюга постачань, — це ніщо у порівнянні з негативними наслідками танення льодового покриву для планети. Підняття рівня моря, екстремальна спека та нерівномірність розміщення запасів води, ймовірно, спричиніть масові міграції людей. До 2030-го ми матимемо більш ясну картину — чого очікувати у наступні десятиріччя: чи зі зникненням льодових покривів затоплюватимуться більшість прибережних міст і чи ще за свого життя ми спостерігатимемо, як Земля перетворюватиметеся на знелюднілу пустелю.

5. Обмеженість: нам доведеться активніше реагувати на проблему нестачі ресурсів. Щоб забезпечити наявність матеріалів у відповідності із темпами економічного зростання, потрібно швидше переходити на циркулярну модель: використовувати первинні метали в набагато менших обсягах і в набагато більших — перероблені матеріали та продукти повторного використання. Вода стане дефіцитним ресурсом і, як виглядає, чимало міст постійно відчуватимуть нестачу прісної води. Потрібно суттєво збільшити обсяги інвестицій у технології очищення та опріснення води.

6. Чисті технології: докорінна трансформація нашої енергосистеми, мереж транспортних артерій, повний перехід на технології з нульовим вмістом СО2 в будівництві — все це залишатиметься справою досить віддаленого майбутнього. Але є і хороші новини. Оскільки вартість зелених технологій стабільно знижується, використання енергії із відновлювальних джерел стрімко йде вгору. Починаючи з 2015-го року, її частка у світових енергопотужностях зросла до 50%. До 2030-го генерувальна потужність технологій, що базуються на горючих корисних копалинах, не збільшуватиметься. Тоді ж електромобілі стануть основним значенням у загальному транспортному рівнянні. За прогнозами, кількість електромобілів на дорогах варіюватиметься від близько 10-20% до 100% (якщо припустити, що двигуни внутрішнього згоряння не використовуватимуться). Майже всі нові авто в продажу — це будуть електромобілі. Рушіями поширення транспортних засобів цього типу стане значне зниження вартості батарей та законодавча заборона двигунів, що використовують паливо, яке виробляється із горючих корисних копалин. Також ми побачимо вибухоподібне поширення технологій, керованих даними, що зробить будівлі, енергосистеми, транспортні шляхи, системи водопостачання на порядок ефективнішими.

7. Технологічний зсув: інтернет речей стане повсюдним; кожний новий пристрій під’єднуватиметься до цієї мережі. Автори теорії сингулярності вже давно передрікають, що приблизно 2030-го року доступний за вартістю штучний інтелект зрівняється з людським. АІ та технології машинного навчання плануватимуть більшу частину нашого життя, дадуть кожному змогу суттєво підвищити свою особисту ефективність, а також маніпулюватимуть нами ще більше, ніж зараз. В епоху штучного інтелекту з’являтимуться нові професії і одночасно зникатимуть цілі фахи, наприклад, інженерний.

8. Світова політика: поки що незрозуміло, як людство підходитиме до розв’язання життєво важливих питань. Чи гармонізують уряди та інституції різних країн свої зусилля у намаганням подолати такі проблеми, як кліматичні зміни, вичерпання запасів природних ресурсів і поглиблення нерівності? Або окремі регіони та етнічні групи шукатимуть якісь рішення для себе? «Практично неможливо спрогнозувати — які сценарії реагування на зміни клімату та інші мегатренди розгортатимуться у сфері світової політики; проте, виглядає дуже ймовірним, що саме бізнесу доведеться відіграти головну роль у забезпеченні сталості розвитку нашої цивілізації», — пише Вінстон.

9. Популізм: не можна виключати поширення націоналістичних та радикальних рухів. Яка філософія управління знаходитиме найбільший відгук у широких мас? Це спрогнозувати ще складніше, ніж політику. В останні роки популісти перемогли в таких різних країнах, як США, Бразилія та Угорщина. А громадяни Туреччини, Алжиру та Судану висловили бажання повернутися до авторитарної форми управління. Як розгортатимуться події далі? Питання залишається відкритим.

Що має зробити бізнес, аби якомога ефективніше відреагувати на описані вище тренди? Ендрю Вінстон пропонує керівникам розглянути можливість здійснення наступних кроків.

Залучити якомога ширше коло представників бізнес-середовища до розв’язання проблеми кліматичних змін. Зміна клімату — найбільша загроза, з якою коли-небудь стикалося людство; але поки що це явище не набуло незворотного характеру. Компанії мають як економічні стимули, так і моральні зобов’язання для того, аби робити все для мінімізації шкоди. «Достукайтесь» до співробітників — спонукайте їх усвідомити, що неможливо ігнорувати проблему. Розмовляйте з клієнтами про кліматичні зміни через свої продукти. Модифікуєте внутрішню фінансову політику, щоб гнучкіше підходити до оцінювання окупності інвестицій, які сприяють зменшенню небезпеки, котру несуть у собі наслідки кліматичних змін. Використовуйте різні канали впливу на владу всіх рівнів, із тим щоб приймалися відповідні рішення.

Приділяти більше уваги «людському аспекту» бізнесу. Як суспільству, так і бізнесу непросто адаптуватися до лавини технологічних змін. Непевність, тиски, страх — частково в цьому слід шукати причину того, чому люди віддають перевагу лідерам-популістам, які обіцяють знайти рішення. Керівники компаній мусять осмислювати, як ці масштабні зсуви впливають на життя окремих індивідів, з яких складаються організації та громади.

Прийняти необхідність прозорості як факт. Іншого шляху просто немає. Кожне наступне покоління вимагатиме ще більшої відкритості від компаній, де вони купують, або де працюють.

Зрозуміти наступні покоління. До 2030-го перші когорти міленіалів наближатимуться до 50-річчя. Вони, разом із представниками покоління Z, складатимуть левову частку робочої сили. Вислуховуйте цих індивідів вже зараз, для того аби зрозуміти їхні пріоритети та цінності.

Завершуючи свою статтю, Ендрю Вінстон пише:

За матеріалами "The World in 2030: Nine Megatrends to Watch", MIT Sloan Management Review.