Майбутнє роботи від Всесвітнього економічного форуму

Всесвітній економічний форум (World Economic Forum) опублікував новий звіт "Майбутнє робочих місць 2020" (The Future of Jobs Report 2020), що відображає робочі місця та навички майбутнього, відстежуючи темпи змін. Звіт має на меті пролити світло на збої, пов’язані з пандемією 2020 року, в контексті довшої історії економічних циклів та очікуваних перспектив впровадження технологій, робочих місць та навичок у найближчі п’ять років.

Локдауни, викликані пандемією COVID-19, і пов’язана з нею глобальна рецесія 2020 року створили досить невизначені перспективи для ринку праці та прискорили появу майбутнього сфери праці.

Незважаючи на високий у даний час ступінь невизначеності, у звіті використовується унікальне поєднання якісних і кількісних даних для розширення бази знань про майбутні робочі місця і професійні навички. Він об’єднує думки бізнес-лідерів — CEO, головних стратегів і HR-керівників — про основні напрямки прийняття рішень щодо людського капіталу з останніми даними з державних і приватних джерел, аби створити більш чітку картину як поточної ситуації, так і перспективи для роботи і навичок. У звіті представлена докладна інформація по 15 галузям промисловості і 26 розвиненим країнам, і країнам, що розвиваються.

Ключові висновки звіту

Очікується, що темпи впровадження технологій залишаться незмінними і можуть прискоритися в деяких сферах. Впровадження хмарних обчислень, великих даних та електронної комерції залишаються головними пріоритетами для керівників підприємств, слідуючи тенденції, що склалася у попередні роки. Однак спостерігається також значне зростання інтересу до шифрування, негуманоїдних роботів та штучного інтелекту.

Автоматизація в поєднанні з рецесією COVID-19 створює сценарій «подвійного збою» для робітників. На додаток до поточних збоїв через обмеження, викликаних пандемією, і економічного спаду, впровадження технологій компаніями змінить завдання, робочі місця і навички до 2025 року. 43% опитаних підприємств вказали, що вони мають намір скоротити свою робочу силу за рахунок інтеграції технологій, 41% планують розширити використання підрядників для виконання спеціалізованих робіт, а 34% планують розширити свій штат за рахунок інтеграції технологій. До 2025 року час, що витрачається на виконання поточних завдань людьми і машинами, буде рівним. Значна частина компаній також очікує у найближчі п’ять років зміни місця розташування, своїх ланцюжків створення вартості і розміру своєї робочої сили у зв’язку з факторами, що виходять за рамки технологій.

Хоча кількість знищених робочих місць буде більше, ніж кількість створених «робочих місць завтрашнього дня», на відміну від попередніх років, створення робочих місць сповільнюється, а знищення робочих місць прискорюється. Роботодавці очікують, що до 2025 року кількість надлишкових ролей скоротиться з 15,4% до 9% (зниження на 6,4%), а нові професії виростуть з 7,8% до 13,5% (зростання 5,7%) від загальної бази співробітників компаній-респондентів. Грунтуючись на цих цифрах, автори звіту оцінюють, що до 2025 року 85 мільйонів робочих місць можуть бути витіснені із-за зсуву в поділі праці між людьми і машинами, у той час як можуть з’явитися 97 мільйонів нових ролей, найбільш пристосованих до нового поділу праці між людьми, машинами та алгоритмами.

Прогалини в навичках, як і раніше, є високими, оскільки в наступні п’ять років зміняться затребувані навички на різних робочих місцях. До основних навичок і груп навичок, які, на думку роботодавців, будуть рости до 2025 року, відносяться такі, як критичне мислення і аналіз, вирішення проблем, а також навички самоврядування, такі як активне навчання, стійкість, стресостійкість та гнучкість. У середньому, за оцінками компаній, близько 40% працівників зажадають перепідготовки протягом шести місяців або менше, а 94% керівників підприємств повідомили, що очікують, що співробітники набудуть нових навичок на роботі, що значно вище, ніж 65% у 2018 році.

Майбутнє роботи вже настало для переважної більшості білих комірців в онлайні. 84% роботодавців налаштовані на швидку цифровизацию робочих процесів, включаючи значне розширення віддаленої роботи — з можливістю переводу 44% своїх співробітників на дистанційну роботу. Для вирішення проблем, пов’язаних із продуктивністю і благополуччям, близько однієї третини всіх роботодавців розраховують також вжити заходів по створенню почуття спільності, пов’язаності та приналежності серед співробітників за допомогою цифрових інструментів, а також для вирішення проблем благополуччя, пов’язаних із переходом на віддалену роботу.

За відсутності активних дій нерівність, ймовірно, посилиться подвійним впливом технологій і пандемічною рецесією. Робочі місця, зайняті низькооплачуваними працівниками, жінками і більш молодими працівниками, найбільше постраждали на першому етапі економічного спаду. Порівнюючи вплив глобальної фінансової кризи 2008 року на людей із більш низьким рівнем освіти з впливом кризи COVID-19, сьогоднішній вплив набагато більш значущий і з більшою ймовірністю посилить існуючу нерівність.

Онлайн-навчання і професійна підготовка знаходяться на підйомі, але виглядають по-різному для працюючих і безробітних. У чотири рази збільшилася кількість людей, що шукають можливості навчання в інтернеті за своєю власною ініціативою, в п’ять разів збільшилася кількість роботодавців, які надають можливості онлайн-навчання своїм працівникам, і в дев’ять разів збільшилася кількість учнів, які отримують доступ до інтернет-навчання через державні програми. Ті, хто працює, приділяють більше уваги курсам особистісного розвитку, зростання яких серед цього населення склало 88%. Безробітні люди приділяють більше уваги навчанню цифровим навичкам, таким як аналіз даних, інформатика та інформаційні технології.

Вікно можливостей для перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників стало коротшим в умовах обмеженого ринку праці. Це відноситься до працівників, які, ймовірно, залишаться на своїх посадах, а також до тих, хто ризикує втратити свою роль через зростання безробіття, пов’язаного з рецесією, і більше не може розраховувати на перенавчання на роботі. Для тих працівників, які мають намір зберегти свої ролі, частка основних навичок, які зміняться в наступні п’ять років, становить 40%, а 50% всіх співробітників зажадають перепідготовки (зростання на 4%).

Незважаючи на поточний економічний спад, переважна більшість роботодавців визнають цінність інвестицій у людський капітал. У середньому 66% опитаних роботодавців очікують окупності інвестицій у підвищення кваліфікації та перепідготовку протягом одного року. Проте, цей часовий горизонт ризикує виявитися занадто довгим для багатьох роботодавців у контексті поточного економічного шоку, і майже 17% залишаються невпевненими в отриманні будь-якого прибутку на свої інвестиції. У середньому роботодавці розраховують запропонувати перепідготовку та підвищення кваліфікації трохи більше 70% своїх співробітників до 2025 року. Однак залученість співробітників у ці курси відстає, і тільки 42% співробітників використовують можливості перепідготовки та підвищення кваліфікації за підтримки роботодавця.

Компаніям необхідно інвестувати в поліпшені показники людського і соціального капіталу за рахунок прийняття екологічних, соціальних та управлінських показників (ESG) і їх відповідності оновленим методам обліку людського капіталу. Значна кількість бізнес-лідерів розуміють, що перепідготовка співробітників, особливо в галузевих коаліціях і при співробітництві державного і приватного секторів, є економічно ефективною і приносить значні середньо- і довгострокові дивіденди — не лише для їхніх підприємства, а й на благо всього суспільства. Компанії сподіваються на внутрішній перерозподіл майже 50% співробітників, звільнених внаслідок технологічної автоматизації та розширення, замість того, щоб більш широко використовувати звільнення і економію робочої сили на основі автоматизації в якості основної стратегії кадрових ресурсів.

Державний сектор повинен надавати більш сильну підтримку перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників із груп ризику або звільнених. У даний час тільки 21% підприємств повідомляють, що можуть використовувати державні кошти для підтримки своїх співробітників шляхом перепідготовки та підвищення кваліфікації. Державний сектор повинен буде створити стимули для інвестицій у ринки і робочі місця завтрашнього дня; забезпечити більш міцну систему соціального захисту для звільнених працівників у період зміни професії; і рішуче зайнятися поліпшеннями, що давно відкладалися, в системах освіти і професійної підготовки. Крім того, урядам буде важливо врахувати довгострокові наслідки збереження, скасування чи часткового продовження потужної кризової підтримки COVID-19, яку вони надають в рамках підтримки заробітної плати та збереження робочих місць у найбільш розвинених економіках.