Як компанії втілюють концепцію сталого розвитку

Більшість компаній не ведуть активної діяльності зі сталого розвитку, хоча можливостей для цього є чимало. Чи розуміє сучасний бізнес, що зелені ініціативи здатні принести додану цінність як для компанії, так і для суспільства?

У лютому 2010 року компанія McKinsey провела дослідження, в рамках якого було опитано 1946 керівників, які представляють широкий спектр галузей і регіонів. Згідно з його результатами, понад 50% управлінців вважають, що забезпечення сталого розвитку — це важлива складова розв'язання екологічних, соціальних та управлінських питань у широкому колі аспектів — від розробки нових продуктів до створення репутації та загальної корпоративної стратегії.

Незважаючи на таку стійку позицію, компанії все ще не готові впроваджувати концепцію сталого розвитку на практиці. Лише 30% керівників компаній активно шукають інвестиційні можливості для втілення даної концепції. Мета даного дослідження — ідентифікувати розуміння бізнесу концепції сталого розвитку та перспектив її практичного впровадження.

Компанії визначають сталий розвиток як один із трьох топ-пріоритетів, що може бути ефективною складовою бізнес-діяльності, оскільки сталість допомагає зміцнити соціальну відповідальність компанії, заощадити кошти та забезпечити збалансоване майбутнє для наступних поколінь.

Важливим фактом є те, що саме енергетичні компанії займають найбільш активну позицію зі сталих ініціатив в бізнес-середовищі.

Керівники компаній B2B бачать більше перспектив та можливостей в імплементації сталого розвитку, ніж B2C (20% проти 14%).

Навіщо компанії підтримують ініціативу сталого розвитку?

Екотренд набуває шаленої популярності з кожним роком. Про зелені ініціативи пишуть ЗМІ, розвинені країни розробляють та впроваджують національні та міжнародні стратегії сталого розвитку, постійно активізується рух організацій за чисте навколишнє природне середовище та регулювання антропогенного навантаження, але, на жаль, досить мало компаній підтримують зелені ініціативи. Найбільшим бар’єром все ще є незнання та брак інформації щодо головних переваг сталого розвитку.

Близько 20% керівників американських компаній зізнались, що не знають, що означає сталий розвиток взагалі. Ті керівники, які знають визначення, ідентифікували його по-різному:

• 55% — визначили сталий розвиток як управління природними ресурсами та вплив на нього (наприклад, викиди парникових газів, енергозбереження, утилізації відходів, розробка зелених продуктів, збереження водних ресурсів тощо).
• 48% респондентів думають, що сталий розвиток — це державне регулювання (дотримання правил та стандартів і підтримка етичних норм).
• 41% — говорять, що сталий розвиток — це регулювання соціальних питань (наприклад, умови праці та стандарти).
• 56% всіх респондентів надали інше визначення поняттю "сталий розвиток".

Незважаючи на брак знань та різне трактування "сталості", більшість респондентів вважають, що сталість таки створює додану цінність для бізнесу: 76% керівників стверджують, що сталий бізнес має позитивний ефект на акціонерну вартість у довгостроковій перспективі, а 50% стверджують про короткострокову цінність.

Більшість респондентів погоджується з важливістю та перевагами сталого бізнесу, але дивно, що тільки 27% респондентів визнали, що керівники та топ-менеджери їхніх компаній приділяють увагу зеленим ініціативам на постійній основі. Тільки чверть керівників сказала, що сталий розвиток входить до трійки топ-пріоритетів бізнесу.

Всього лише 28% активно шукають можливості для інвестування в сталий розвиток, у той час як 29% стверджують, що складові сталого розвитку практично інтегровані у їхню бізнес-діяльність.

Компанії, які все ж таки відносять зелені ініціативи до топ-цілей, роблять це для того, щоб зберегти стабільний розвиток бізнесу завдяки гармонійному узгодженню з бізнес-цілями (38%), а також для побудови соціально-відповідальної репутації (27%).

62% респондентів вказали, що їхні компанії не повідомляють інвесторам про досягнення показників зелених ініціатив, навіть незважаючи на той факт, що більше ніж 50% компаній відстежують позитивний вплив цих ініціатив (додану цінність, репутацію та кількісні показники, наприклад, скорочення витрат).

Всього-на-всього 6% сказали, що сталий розвиток є топ-пріоритетом стратегії компанії та ефективною складовою ділової практики. 88% цієї групи активно шукають можливості для інвестування в сфері сталого розвитку. Крім того, переважна більшість "екосвідомих" респондентів розуміють можливості застосування стратегії сталого розвитку в широкому колі питань: розробка продукту, маркетинг, планування інвестицій, управління внутрішніми операціями, розробка стратегії регулювання, управління корпоративною репутацією та брендом, загальна корпоративна стратегія.

Інші дані допомагають зрозуміти, наскільки сталість імплементована в структуру цих компаній. 84% екодружніх компаній усвідомлюють масштаб та намагаються регулювати свій carbon footprint ("вуглецевий слід" — кількість вуглекислого та інших газів, що викидаються в атмосферу і спричиняють парниковий ефект). Більше того, ця група відстежує відповідні показники сталого розвитку — відходи, енерго та водопостачання, а також дотримання трудових стандартів зі своїми постачальниками і споживачами.

Все це говорить про те, що все ж таки з'являється ініціативна група у бізнес-середовищі, яка турбується про масштаби споживання природних ресурсів і, таким чином, намагається їх обмежувати.

Що далі?

Регулювання, зокрема екологічне регулювання, може мати дуже великий вплив на екодружню діяльність компаній. Тим не менше, лише 35% респондентів стверджують, що їхнє керівництво готове до такого нововведення, в той час як 40% вважають, що готові мати справу з регулюванням пізніше — у найближчі 3-5 років (до речі, вони впевнені, що нове регулювання буде, головним чином, пов’язане з вирішенням питань щодо зміни клімату).

У світлі подій останньої спроби досягти домовленості під час конференції зі зміни клімату в Копенгагені, 53% респондентів впевнені, що ці переговори не мали безпосереднього впливу на їхні стратегії сталого розвитку.

Якщо говорити про тенденцію співробітництва, то 19% всіх опитаних планують залучати більш широке коло партнерів, особливо представників неурядових організації та інших компаній, із метою розробки та впровадження комплексної стратегії сталого розвитку. 12% респондентів стверджують, що готові працювати з урядом.

Заглядаючи в майбутнє

• 76% управлінців розглядають сталий розвиток як позитивний внесок в акціонерну вартість в довгостроковій перспективі. Компанії, які управляють сталістю проактивно, мають більше можливостей, щоб знайти і створити додану цінність для компанії.

• Компанії, які вважають сталість одним із топ-пріоритетів, вдвічі частіше, в порівнянні з іншими, впроваджують такі ініціативи на практиці. Це говорить про те, що високопоставлені керівники, які хочуть скористатися перевагами імплементації стратегії сталого розвитку в загальну бізнес-стратегію, повинні персонально долучатись до цього процесу, адже без участі першої особи, будь-яка ініціатива не матиме бажаного успіху.

• Першим кроком до отримання позитивного результату від впровадження сталого розвитку є посилення діалогу з інвесторами та іншими зацікавленими сторонами.

За матеріалами "How companies manage sustainability: McKinsey Global Survey results", The McKinsey Quarterly.
Скорочений переклад: Анна Глива.