Бізнес із людським обличчям

Джерело: "Український тиждень" (№6, 2011)

Соціальне підприємництво змінює життя у Великій Британії на краще та пропонує нову надію Україні.

Відмінність соціального підприємства від звичайного полягає в його основному завданні: генерувати прибутки, які потім буде використано на благо місцевої громади — від допомоги нужденним дітям чи літнім людям до субсидіювання комунальних служб та підтримки мистецтва і спорту. Соціальне підприємство працює так само, як і будь-яке комерційне, але його прибутки реінвестуються в добру справу, а не спрямовуються на збагачення конкретного бізнесмена. Це, можливо, звучить божевільно (з якого дива людина сама або разом із кимось, маючи перспективну бізнес-ідеєю, не скористалася б нею для самозбагачення?), але соціальні підприємства, які створюють інноваційно налаштовані соціальні підприємці, стають дедалі популярнішими у світі.

Британський досвід

У Великій Британії соціальні підприємства розвиваються неймовірними темпами. Раніше вони були неефективним сегментом економіки, а тепер у країні їх налічується понад 62 тис. Вони приносять державі близько 21 млрд фунтів стерлінгів щороку, причому і їхня кількість, і внесок в економіку зростають. Соціальні підприємства працюють у всіх галузях: опікуються соціально вразливими групами та надають інші послуги (часто за контрактом з органами місцевого самоврядування); займаються утилізацією, наприклад, реставрацією офісних меблів та обладнання, які згодом дешево продаються організаціям, що працюють у сфері соціальних послуг; об’єднуються в продуктові кооперативи, приміром, такі, що пропонують продукти за принципом справедливої торгівлі (fair trade). Поміж них є навіть комунальні броварні! Спільним між усіма соціальними підприємствами Великої Британії є те, що вони звертають велику увагу на підвищення кваліфікації своїх працівників, а багато з них навіть спеціалізуються на навчанні та працевлаштуванні певних груп населення, які в іншому випадку стали б маргіналами на ринку праці. До таких належать люди з психічними вадами, обмеженими можливостями до навчання, жінки, які намагаються повернутися на оплачувану роботу, літні люди і молодь з вузькою спеціалізацією.

Один із прикладів — надзвичайно успішна група соціальних підприємств у Единбурзі, яка керує готелем, пральнею і виробництвом високоякісного мила. Працівники цих компаній — здебільшого люди, які лікуються від психічних захворювань: їх навчають і згодом беруть на роботу, де вони продукують такі високоякісні послуги і товари. За рахунок доходів підприємства фінансують подальше навчання й підтримують тих, хто має психічні вади. Ключем до процвітання є те, що ці підприємства, як і будь-які інші, конкурують на ринку й досягають успіху завдяки якості своїх послуг. А вирізняє їх суто соціальна мета бізнесу, тобто вони керуються не лише бажанням отримати прибуток. Однак соціальні підприємства все ж мають заробляти та конкурувати на ринку, і в цьому полягає їхня відмінність від доброчинних організацій.

Інший приклад — значно менша місцева організація, що діє в невеликому містечку Герефордшир на уельському кордоні. Підприємство Marches Action Point (MAP) заснували дві дуже заповзятливі панянки, які хотіли забезпечити роботою себе, але й не без користі для більш численної громади. Одна з них є кваліфікованим ІТ-інструктором, інша знається на фінансах. Їхні потреби породили надзвичайно ефективну та інноваційну тренінгову організацію, що провадить комп’ютерне навчання безробітних і жінок, які хочуть повернутися на роботу. Таке навчання пропонують за контрактами з державними органами, які реалізовують програми розширення можливостей пошуку роботи для безробітних. Слід зауважити, що MAP працює за угодами, а не покладається на гранти. Це означає, що організація, як і будь-яке комерційне підприємство, має виконати визначені в них завдання й забезпечити належну якість послуг, щоб отримувати такі контракти в майбутньому.

Ідея для України

Не менш важливо орієнтуватися на створення успішного бізнесу. Для цього треба розуміти бізнес-планування, особливості ціноутворення та фінансування, маркетингу, зокрема визначення ніші на ринку для відповідного бізнесу, а головне — забезпечити якісний продукт, який буде цілком конкурентоспроможним порівняно з продукцією будь-якого комерційного виробника. Через програму соціального підприємництва Британська Рада в Україні проводила тренінги з ведення бізнесу для групи тренерів, щоби згодом вони могли працювати над розвитком соціальних підприємств в Україні. Тренінги організовувало британське соціальне підприємство, що спеціалізується на навчанні ведення соціального бізнесу.

Однак соціальні підприємства часто плутають із бізнес-структурами, які несуть корпоративну соціальну відповідальність. Останні можуть звертати увагу на етичні засади своєї діяльності, наприклад, коли йдеться про шкоду, яку вони завдають довкіллю, або віддавати частину прибутків на доброчинність. Але корпоративна соціальна відповідальність відрізняється від соціального підприємства. Першочергова місія соціальних підприємств — служити на користь громаді та суспільству, але досягається вона комерційним шляхом через надання товарів чи послуг. Однак, оскільки саме громада і соціальна користь є для них на першому місці, вони не розподіляють прибутків між акціонерами або власниками, а тільки видають зарплату. Крім того, забезпечують цільове використання коштів. Натомість головна мета компанії, котра працює за принципом корпоративної соціальної відповідальності, полягає в тому, щоб отримувати прибутки, які пізніше розподіляються між власниками й акціонерами, хоча якусь частину вона може віддавати на доброчинність або турбуватися про довкілля. Тож компанія з корпоративною соціальною відповідальністю та соціальне підприємство дуже різняться між собою.

Етичні принципи, які формують корпоративну соціальну відповідальність, є важливими й для соціальних підприємств. Дбати про довкілля і враховувати можливі негативні наслідки діяльності соціального підприємства теж потрібно, але це складова ефективного планування сучасного бізнесу. Споживачі дедалі частіше роблять свідомий вибір не лише з огляду на якість продукту, що має відповідати їхнім потребам, а й зважаючи на довкілля, принципи справедливої торгівлі та соціальної справедливості. Отже, тут соціальні підприємства мають унікальну точку збуту: вони здатні задовольняти дедалі вибагливіших споживачів, пропонуючи якісні продукти й при цьому забезпечуючи етичні засади та більшу користь завдяки тому, що їхні прибутки спрямовуються виключно на виконання соціальної місії.

Чи має така ідея право на життя в Україні, чи можуть соціальні організації здобути тут підтримку? Перші реакції позитивні; значний інтерес виявляють Донецька, Львівська області та Крим. Група місцевих українських тренерів, які навчалися в одному з провідних соціальних підприємств Великої Британії, пропонує тренінги та підтримку ідей амбітним соціальним підприємцям з абсолютно різних сфер діяльності. Вони виявляють справжній ентузіазм до нового способу генерування доходів та надання послуг, задоволення низки потреб української громади. Перехід від доброчинності до соціального підприємництва потребує зміни мислення. Цій справі необхідно по-справжньому присвячувати себе. І з часом вона змінить можливості, якими можна буде скористатися для задоволення потреб українського суспільства і місцевих громад.