Процес найму: що може сказати про кандидата його кредитна історія

Чимало компаній під час процесу найму хочуть ознайомитись з кредитною історією кандидатів. Вважається, що ця інформація дозволяє краще зрозуміти характер потенціального працівника, його надійність та відповідальність при взаємодії з фінансами. Хоча протягом останніх років така практика почала наражатись на критику як слабо виражена форма дискримінації (а в деяких штатах навіть впроваджено правові обмеження на вивчення кредитних даних працівників), останні опитування показали, що її використовують більш ніж половина американських компаній. Але «чи варта шкірка вичинки»?

Згідно дослідження, яке провів Ендрю Вівер (Andrew Weaver), фахівець Массачусетського технологічного інституту¹, накопичені протягом десятиліть дані вказують на те, що працівники, за якими тягнеться «шлейф» поганої кредитної історії, в середньому є ані більш, ані менш продуктивними, ніж їхні відповідальніші у фінансовому плані колеги.

Попри поширеність кредитних скринінгів кандидатів, практично немає доказів існування взаємозалежності між кредитним статусом індивіда та його виробничою ефективністю. І це цілком зрозуміло, бо кредитні звіти, які готують незалежні агенції, містять приватну інформацію людини, до котрої дослідникам важко отримати доступ (не кажучи вже про те, що її потрібно співвіднести з даними стосовно виробничої результативності індивіда).

Щоб обійти цю проблему, автор звернувся до інформації міністерства праці США. Це відомство здійснює довгострокове дослідження, що являє собою репрезентативне опитування тисяч молодих людей віком від 14-ти до 21-го року. Серед даних, що збирались впродовж десятиліть, — відомості щодо доходу індивідів, їхньої заробітної плати, заборгованості за кредитною картою, а також — наскільки часто не задовольнялись їхні кредитні заявки.

Об’єктом уваги дослідника стали ті учасники вищезазначеного опитування, які не мали явних «червоних прапорців» у своєму початковому кредитному статусі. Далі автор порівнював дві групи працівників: тих, хто з часом заробив погану кредитну репутацію, й тих, хто, зберіг чи покращив свій початковий безпроблемний статус.

Якщо кредитна історія є не просто відображенням зміни економічних умов, а релевантною, сталою характеристикою особистісних якостей працівника, яка дозволяє спрогнозувати його майбутню продуктивність, то можна очікувати, що індивіди, котрі мають гірший кредитний статус, виявлятимуть нижчу здатність робити зважені висновки та підвищувати власну результативність. Отже, у період з 1999-го по 2010-й рік дослідник відстежував одних і тих же учасників опитуванням, вимірюючи їхній кредитний статус та розмір доходу як засіб визначення фінансової відповідальності, та зіставляючи ці дані із професійною продуктивністю, котру демонстрував індивід у тривалій часовій перспективі.

Автор сфокусувався на кількох чинниках, котрі могли вплинути на зростання зарплати працівника — зокрема, на його освіті та демографічних даних. Також дослідник виключив із вибірки людей, які погіршили свій кредитний статус через відносно об’єктивні причини, наприклад, тимчасове безробіття, розлучення чи хворобу (на відміну від таких причин, як виплата боргу за програш у казино чи систематичне непогашення якихось платежів).

У результаті не було виявлено жодної кореляції між кредитною історією і виробничою продуктивністю індивіда. Якби між двома чинниками існувала взаємозалежність, то можна було б припустити, що заробітна плата працівників з поганою кредитною історією повинна зменшуватись у порівнянні з винагородою їхніх колег, котрі мали хороші кредитні рейтинги. Але відповідно до даних дослідження, в середньому не спостерігалось повільнішого зростання (або зменшення) заробітної плати індивідів з гіршими кредитними показниками. Навіть такий параметр, як заборгованість за кредитною картою, розрахована як частка доходу, котрий повинен був би свідчити про відповідальність людини, ніяк не корелювався з її виробничою продуктивністю.

Як зазначає автор, використання кредитних звітів як інструменту скринінгу розпочалося в часи, коли ще не було великих даних. Зараз фірми все частіше використовують різнопланову інформацію про кандидатів з тим, аби отримати якомога повнішу картину їхніх характеристик. А багато критиків застосування кредитної історії сподіваються, що можливість отримати ширший спектр відомостей, спонукатиме компанії переключатись на іншій тип інформації. Проте, якщо кредитний статус не дозволяє спрогнозувати результативність кандидата, обґрунтованість рішень щодо найму, які базуватимуться на великих даних, також може викликати неабиякі сумніви, — застерігає автор.

За матеріалами "No Credit Where Credit Reports Are Due", strategy+business.

¹ Джерело: «Is Credit Status a Good Signal of Productivity?» («Чи може кредитний статус бути надійним сигналом продуктивності?»), ILR Review, серпень 2015.