Нові навички випускників

"Навіть TOYOTA могла б пишатися тим, як швидко, а головне — вчасно ми здатні впровадити нововведення (just-in-time implementation)", — говорить Жуель Подольний (Joel Podolny), декан Єльської школи менеджменту. Він вперше без жодної нотки іронії використовує корпоративну метафору для того, щоб окреслити швидкість та ефективність роботи свого навчального закладу. У березні 2006-го року кафедра вирішила фундаментально змінити принципи графіку курсів, а вже у вересні студенти почали вчитися за новим графіком.

Відмовившись від традиційного методу вивчення функціональних предметів, таких як маркетинг, стратегія, бухгалтерський облік і т. п., студенти Єлю проходять вісім тематичних курсів, таких як: споживач, працівник, інвестор, конкуренти, бізнес і суспільство, та інновації.

У питаннях вчасного впровадження нового графіку Єль зумів досягнути більших результатів, ніж будь-яка інша бізнес-школа із так званої "Ліги Плюща" (об'єднання найбільш привілейованих університетів у США). Проте, зміни відбулися не лише в Єльській школі менеджменту. Стенфордська школа бізнесу, яка за рейтингами уступає лише Гарварду, також впровадила суттєві зміни у графіку навчання майбутніх менеджерів. Та й сам лідер — Гарвардська бізнес-школа — суттєво змінила набір дисциплін, які пропонуються студентам починаючи із 2002-го року. Саме в цьому році бізнес-школи почали стикатися із суттєвими проблемами.

П'ять років тому бізнес-школи (а особливо — в Америці) піддавалися всесторонній критиці. Справедливо, чи ні, але на них посипалася частина звинувачень через скандали, які відбувалися із компаніями Enron та WorldCom. Крилатим висловом стала фраза: "Для того, щоб вирішити етичну проблему у бізнесі, слід звільнити з посад кожного, хто ще не досягнув 35 років та має ступінь МВА".

Таким чином цінність бізнес-освіти була поставлена під сумнів. Стало модним стверджувати, що основна користь, яку приносять бізнес-школи своїм клієнтам — тобто передовим компаніям — це відбір студентів на початковому етапі (адже поступити в топ-школу дуже складно, для цього потрібні неабиякі здібності). Після відбору студентів школи фактично не надають їм ніяких корисних для бізнесу знань та навичок.

Очікувалося, що ступінь МВА підвищить вартість випускника та дасть змогу швидше зробити кар'єру. Проте, деякі дослідження довели, що вартість такого навчання виправдана далеко не в кожній школі. Тобто студентам зазвичай доводиться вкладати набагато більше, ніж вони зможуть отримати в результаті. А Генрі Мінцберг (Henry Mintzberg), канадський професор з менеджменту, довгий час стверджував, що бізнес-освіта є занадто академічною і не здатна принести жодної практичної користі.

Проблеми бізнес-шкіл набували дедалі більшого розголосу та поглиблювалися. У статті Сумантри Гошал (Sumantra Ghoshal), опублікованій у 2005-му році у Лондонській бізнес-школі говорилося про те, що МВА намагається надати своїм студентам практичні знання, але робить це неправильно. Стверджуючи, що керівники всіх рівнів по суті є лише лакеями (агентами) акціонерів і переймаються виключно максимізацією власних прибутків, викладачі бізнес-шкіл "звільнили своїх студентів від будь-якого натяку на соціальну чи моральну відповідальність".

Джефрі Пфеффер (Jeffrey Pfeffer), професор Стенфордської бізнес-школи та Крістіна Фонг (Christina Fong), проаналізувавши відповідну літературу, написали статтю "Закінчення ери бізнес-шкіл? Менший успіх, ніж здається на перший погляд" (The End of Business Schools? Less Success Than Meets the Eye), у якій стверджували, що якщо бізнес-школи негайно не спробують виправити ситуацію, тоді ризикують втратити свій передовий статус і до них просто не прийдуть нові студенти.

Наче на підтвердження цих слів бізнес-школи почали стрімко втрачати свою аудиторію. А ті студенти, які вже встигли отримати елітну освіту, відчували суттєві проблеми з пошуком роботи.

Повернення до бізнесу

Сьогодні стан бізнес-шкіл суттєво покращився. Не лише в Америці, але й в інших країнах бізнес-освіта приваблює все більше та більше молодих талановитих людей. Стрімко підскочила кількість бажаючих поступити на бізнес-програми, а також зарплати тих спеціалістів, які володіють омріяним МВА.

Подольний, про якого згадувалося вище, стверджує, що сьогодні студенти виказують куди більший ентузіазм щодо бізнес-освіти і повністю задоволені курсами у Єлі. Кількість кандидатів на вступ у цьому році зросла до 2798 порівняно із 1998 трьома роками раніше.

Більшість бізнес-шкіл також змінили програму свого навчання за кілька останніх років. Попри те, що Гарвардська бізнес-школа, яка по суті стала засновником МВА, продовжує застосовувати традиційний метод кейсів, вона представила новітній курс "лідерство та облік". Після проблем, які спіткали компанію Enron більшість бізнес-шкіл зробили етику обов'язковим предметом своєї програми (часто під назвою "лідерство"). Не дивно, що сьогодні тривають дискусії, яким чином залучати студентів до етичної сторони бізнесу. Як краще: вводити її окремим предметом, чи все таки інтегрувати у кожен предмет, який читається у бізнес-школі?

Ще однією суттєвою зміною стала спроба максимально наблизити бізнес-освіту до реальності, зробити її практичнішою. Більшість критиків МВА звинувачували її саме у відірваності від реальності та надмірній академічності. Іноді складалося враження, що члени викладацького складу бізнес-шкіл більше переймалися схваленням своїх колег-академіків, ніж реальними вимогами бізнес-світу. Реформи освіти, які відбулися у Єлі — це найбільш радикальна спроба змінити закритий академічний світ.

Реальні проблеми

Багато шкіл намагаються привнести практичний аспект навчання, запрошуючи на лекції видатних практиків бізнесу. Все більше та більше бізнес-шкіл починають викладати дискусійний предмет "Підприємництво". Деякі школи поглиблюють свої стосунки із компаніями, щоб забезпечити своїх випускників робочими місцями, а також переконатися у цінності навичок та здібностей, здобутих студентами під час навчання. У школах частіше беруться за вирішення реальних проблем, які постають перед реальними сучасними компаніями, такими як Coca-Cola, Disney чи Raytheon.

Та найближче до реального світу бізнесу підійшла одна з провідних європейських бізнес-шкіл, зробивши своїм деканом Френка Брауна (Frank Brown) — справжнього керівника бізнесу. Протягом 26-ти років він працював у PricewaterhouseCoopers. "Рішення зробити мене деканом школи, — пояснює він, — було спровоковане реальними викликами, які ставить перед нами сучасний бізнес. Адже всі ми намагаємося вирішувати конкретні проблеми, а в майбутньому — працювати у реальних компаніях".

Привнісши у свої стіни етичні дисципліни та наблизившись до реальності, бізнес-школи мають всі шанси знову набути колишньої популярності. Рекеш Курана (Rakesh Khurana), представник Гарвардської бізнес-школи розповідає, що місією сучасних шкіл стала професіоналізація управління бізнесом, так само як медичні та юридичні навчальні заклади інституціювали свої дисципліни. За словами Курана, кожна професія складається щонайменше з чотирьох елементів: визнана база знань, система сертифікації спеціалістів, визнання, що професія працює на благо людства, та непорушний етичний кодекс.

Складно уявити, що перш ніж дозволити менеджерам керувати бізнесом, від них вимагатимуть сертифікат відповідності. Зрештою, деякі геніальні бізнесмени, включаючи Біла Гейтса, або покинули університет, не закінчивши його, або ж взагалі ніколи не навчалися у бізнес-школах. Хоча галузь навряд чи зможе постраждати від додаткового професіоналізму.

Разом із появою причини до змін почалися дискусії щодо того, наскільки далеко можуть і повинні зайти зміни, як швидко вони повинні відбуватися і чи всі школи повинні брати в них участь. Однією з проблем, яка пов'язана зі змінами у бізнес-школах, є нестача талановитих професорів та викладачів. Лаура Тайсон (Laura Tyson) колишній декан Лондонської бізнес-школи акцентує, що найбільшим викликом, який постав перед бізнес-освітою є "заповнення професорсько-викладацького складу навчального закладу".

За матеріалами "New graduation skills", The Economist.
Скорочений переклад: Ярослав Федорак, MCUa.