Мета освіти — навчати, а не викладати

У своїй книзі "Правильна сторона навчання" (Turning Learning Right Side Up) автори Рассел Акофф та Даніель Грінберг (Russell Ackoff, Daniel Greenberg) звертають увагу на недоліки сучасної освітньої системи. Вони стверджують, що ця система фокусується на викладанні, а не на передачі знань. "Чому діти або навіть дорослі під час навчання повинні виконувати завдання, з якими набагато краще справляються машини? — запитують автори, — чому сучасна освіта не хоче сфокусуватися на тих завданнях, які вдаються людям краще, ніж машинам та спеціалізованим інструментам?"

"Тому, що варте вивчення, неможливо навчити" — говорив колись Оскар Уайльд.

Традиційна освіта фокусується на викладанні, але аж ніяк не на навчанні. Вона працює за хибною логікою, що всьому можна навчити. Втім, більшість наших знань отриманих до, під час та після школи, з'явилися не внаслідок навчання, а радше — всупереч ньому. Дитина навчається ходити, розмовляти, їсти, одягатися і т.п. без викладача. Дорослі люди дізнаються про більшість речей під час роботи чи відпочинку при тому, що їх ніхто не намагається навчити цих речей. При цьому більшість інформації, яка набувається нами у шкільних аудиторіях, випаровується вже через кілька днів, а іноді — навіть годин — після лекції.

У багатьох школах зубріння плутають із засвоєнням інформації. Більшість із того, що ми запам'ятовуємо в школі, так ніколи й не потрапляє до нашої довгострокової пам'яті. Чи не тому абсолютна більшість дорослих людей не вміє розв'язувати квадратних рівнянь, які заввиграшки вирішує кожен п'ятикласник? При цьому сьогодні навіть діти чудово розуміють, що завдання, які задаються їм у школі, в більшості випадків можуть набагато краще та швидше бути розв'язані комп'ютером. Чому ж сучасна освіта не фокусується на завданнях, які можуть бути виконані людьми краще, ніж машини та інструменти, створені спеціально для цього?

Коли лектора запитати, хто здобуває найбільше знань в аудиторії, він майже напевне дасть відповідь: "Вчитель". І це абсолютно очевидно для тих, хто приміряв на себе викладацьку діяльність.

Способи навчання

Існує безліч різноманітних способів навчання. Викладацька діяльність — це тільки один із них. Більшість знань ми вбираємо самостійно під час певної діяльності чи гри. Ми навчаємось, взаємодіючи з іншими людьми в неформальній обстановці, а також обмінюючись своїми знаннями та досвідом. Зрештою, кожен з нас навчається методом спроб та помилок. Ще задовго до появи шкіл існувало наставництво, коли людина навчалась певній справі під пильним наглядом майстра, який вже вмів робити її. Запитайте будь-якого студента, де вони навчилися більше, під час аудиторних занять чи на практиці, і майже кожен без сумніву відповість: "на практиці".

В ідеальному освітньому процесі студенти повинні мати змогу обирати серед безлічі способів навчання той, який підійде саме їм. Їм не обов'язково слід дотримуватися єдиного підходу.

Ціль освіти — навчання, а не викладання.

Уявімо ситуацію: дружина запитує свого чоловіка, де знаходиться Кремнієва долина. Чоловік, не знаючи відповіді на це запитання, все ж не хоче видатися невігласом, і тому швидко відкриває Google Maps та знаходить всю необхідну інформацію. Після цього він із виглядом експерта розповідає про все дружні. Увага, запитання: "Хто у цій ситуації отримав більше знань, чоловік чи дружина?" Думаю, відповідь очевидна!

Проблеми масової освіти

Освіта не завжди була такою, як сьогодні. Проблеми почались тоді, коли з'явилася масова освіта. Адже разом з нею з'явилася необхідність:

• вирішувати, які знання та навички повинні бути притаманні кожному;
• стандартизувати інформацію, щоб вона вкладалася у певні визначені рамки;
• створювати нові способи розповсюдження такої стандартизованої інформації;
• навчати людей і виробляти у них звичку до сприйняття традиційної стандартизованої інформації (навчальні програми, стандартні посібники, тощо);
• створювати місця, де вчителі зможуть навчати учнів.

Сьогодні існує два світи, які вкладають у поняття "освіта" протилежні значення. Один світ складається зі шкіл та коледжів (і навіть університетів) — і в ньому панує стандартизація. Другий світ — це світ інформації, знань та розуму, які розповсюджуються всіма можливими способами (а не тільки через викладачів). Не важко здогадатися, що саме у цьому, другому, світі відбувається процес реального навчання!

За матеріалами "The Objective of Education Is Learning, Not Teaching", Knowledge@Wharton.
Скорочений переклад: Ярослав Федорак, MCUa.