Які навички насправді потрібні слухачам програм MBA?

Ілюстрація: Shutterstock

Як вважають Ракеш Хурана (Rakesh Khurana), професор кафедри лідерського розвитку Гарвардської бізнес-школи, та Джон-Крістофер Спендер (J.C. Spender), фахівець, який читає курси лекцій у бізнес-школі Esade, зараз можна спостерігати ознаки стагнації західних бізнес-шкіл, у першу чергу — американських та британських.

Прогрес зі знаком мінус

Як відомо, чимало успішних у свій час компаній зникли з ринку, потрапивши у «капкан успіху». Вони вперто продовжували покращувати продукти та бізнес-моделі, завдяки яким завоювали лідерські позиції в минулому, при цьому не звертаючи увагу на те, що вимоги ринку кардинально змінилися. За словами Хурани та Спендера: «Бізнес-школи стоять зараз на такому ж роздоріжжі, що й герої кейсів, які в них вивчаються, — або піти шляхом поступового вдосконалення, або перейти до чогось цілком нового». При цьому, на думку цих фахівців, «провідні бізнес-школи майже не мають стимулів до змін — принаймні, зараз».

Отже, найпрестижніші заклади продовжують вдосконалювати програму та урізноманітнювати свою пропозицію, запроваджуючи більш спеціалізовані курси, наприклад, з новацій та підприємництва, а також такі дисципліни, як психологія, соціологія та організаційна поведінка. Крім того, урізноманітнюються форми навчання. І все це дозволяє повідним закладам залучати найкращих викладачів та студентів.

Проте, Хурана та Спендер вважають, що суспільство в цілому від цього не виграє. «Такі намагання штучно виправити ситуацію ослаблюють життєздатність регіональних та локальних бізнес-шкіл, які, маючи бюджети, що дають змогу лише зводити кінці з кінцями, будь-що намагаються потрапити у "топ 100". Адже перебувають під тиском різних сторін, котрі мало що розуміють у тому, які спотворюючі наслідки насправді мають рейтинги. Таким чином, утворюється порочне коло, яке працює проти таких шкіл, хоча саме вони готують фахівців, які потрібні місцевим громадам та бізнесу», — запевняють фахівці.

Що у рівнянні найголовніше

«Напевно, прийшов час кардинально переосмислити зміст цілей, які ставить перед собою індустрія управлінської освіти», — підкреслюють Хурана та Спендер, при цьому апелюючи до думки Дерека Бока (Derek Bok), колишнього президента Гарвардського університету. Ще наприкінці 1970-х він звернув увагу на те, що студенти програм MBA погано підготовлені до роботи у реальному соціально-економічному середовищі. І це при тому, що більшості керівників доводиться чи не половину свого часу проводити у взаємодії із державними службами, регуляторами та громадою.

Втім, на переконання Хурани та Спендера, цю проблему не розв’язати, лише додавши до програми відповідні предмети, такі як бізнес-етика або стосунки з громадськістю. На їхню думку, головний виклик сучасної бізнес-освіти полягає у тому, щоб доповнити її теперішній акцент на аналітиці, розвитком у майбутніх керівників вміння робити інтуїтивні судження. Адже бізнес реагує не лише на суто ринкові фактори, але й також на цінності та принципи, що ствердилися у суспільстві, на його очікування, на законодавчі положення та професійний кодекс поведінки.

Ракеш Хурана та Джон-Крістофер Спендер не намагаються применшити значущість аналітики для управлінців, навпаки, наголошують на тому, що вона ставатимете дедалі важливішою у час, «коли домінують "великі дані", коли транзакції здійснюються чи не з блискавичною швидкістю, а пошукові алгоритми все вдосконалюються. Кількісний аналіз та цифри можуть правити бал, — зазначають вони. — Проте, коли справа торкається оцінювання політичних ризиків інвестиції у якийсь країні, ймовірності розробки проривного продукту чи впливу нового заводу на ефективність бізнесу, в розмові завжди фігурують суб’єктивна думка людей та їхні інтуїтивні судження».

І ще, ці фахівці звертають увагу на те, що керівників не так вже й часто можна побачити з аналітичними таблицями в руках. Навпаки, чималу частину свого часу вони перебувають у царині, де вирують емоції: роз’яснюють свою візію, ідеї чи плани; когось переконують або вислуховують, як інші намагаються переконати їх. «Таким чином, можливо, не завадить, якщо бізнес-школи навчатимуть студентів навичкам риторики, які доповнюватимуть аналітичні знання, робитимуть такі вміння більш людяними та зрозумілішими для оточуючих», — зауважують Хурана та Спендер.

Підсумовуючи свої розмірковування, Ракеш Хурана та Джон-Крістофер Спендер зазначають: «Насправді, найглибша проблема сучасних бізнес-шкіл полягає у тому, що відвівши чи увесь простір кількісним методам, вони мов би проголосили, що суб’єктивна думка та інтуїтивні судження керівника майже не мають жодного значення, і що добре запрограмований комп’ютер може виконати керівну функцію краще. Таким чином, вони усіх нас ввели в оману».

За матеріалами "What skills do MBA students really need?", Financial Times.