Управлінська освіта: основні тенденції

Більше всього компанії хвилює питання, як максимально наблизити навчальні програми до реалій бізнес-середовища.

Ілюстрація: Shutterstock

Упродовж останніх двох років обсяги діяльності цього закладу — як у Північній Америці, так і в азійських країнах — суттєво зросли. Аналогічна тенденція спостерігається і в інших відомих бізнес-школах. Крім того, протягом останніх 12-ти місяців збільшилася кількість корпоративних університетів. Відповідно до результатів проведеного UNICON дослідження, в США налічується більше ніж 4 тис. таких закладів, а у світі — понад 10 тис.

Серед факторів, що зумовлюють розширення ринку ділової освіти, процес старіння робочої сили. За даними звіту Pew Research Center, опублікованого 2011-го, приблизно 69 млн. осіб вийде на пенсію у період до 2029-го року. Але за цей самий період шереги працюючих поповняться лише 40 млн. нових кадрів.

Отже, професійні навчання та розвиток ставатимуть дедалі важливішою частиною корпоративної стратегії. Відповідно, індустрія бізнес-навчання продовжуватиме зростання впродовж наступних 12-ти місяців, особливо це стосується корпоративних університетів, які в змозі адаптувати свої програми до контексту проблем певної організації.

Водночас учасники опитування UNICON звернули увагу на те, що важливу роль в управлінській освіті надалі відіграють заклади ділового навчання при університетах. Таким чином, добре налагоджені стосунки з академічними установами можуть стати суттєвим плюсом для керівників напряму корпоративного навчання; зокрема, для цього вони можуть скористатися зв’язками зі своїми альма-матер (адже більшість із цих менеджерів свого часу здобули там диплом МВА).

Зовнішні зв’язки з академічними установами важливі ще й тому, що 92% керівників корпоративних університетів не мають фахової підготовки у сфері навчання та розвитку. Можливо тому голови таких закладів створили власну спільноту, в рамках якої діляться навчальними ресурсами, розповідають про підходи, котрі застосовують, та проблеми, з якими стикаються; крім усього, таке спілкування полегшує для них процес адаптації отриманої інформації до специфіки окремих галузей.

Бізнес-школи як партнери

Скотт Дерю вважає, що партнерства з компаніями є запорукою успіху програм управлінського розвитку. «Ми створили простір, де лідери можуть працювати над унікальними проблемами, що стосуються саме їхнього бізнесу — з нашою допомогою вони розробляють плани дій з подолання проблемних ситуацій, які виникли на даний момент», — розповідає він. Варто зазначити, що такий підхід не є унікальним для Мічиганської бізнес-школи — формування партнерств стає дедалі звичнішим для галузі в цілому. Причина — у потребі ліквідувати пробіли в знаннях, які, на думку компаній, залишаються у менеджерів після проходження навчальних програм.

Також змінюється і зміст програм управлінського навчання. «Протягом тривалого часу такі ініціативи було націлено на розвиток технічних вмінь, які безумовно є дуже важливими; але не менш значущими, хоча і недооціненими, є "м’які" управлінські навички», — зазначає Татьяна Серінг (Tatiana Sehring), директор з корпоративних та стратегічних стосунків системи публічних університетів США (APUS).

Дуже часто поняття «"м’які" навички» (soft skills) стосується емоційного інтелекту людини, а також її особистісних якостей, котрі доповнюють базові бізнес-навички. Відповідно до деяких досліджень, рівень емоційного інтелекту підвищити майже нереально, але можливо розвинути такий його компонент, як навички міжособистісної взаємодії.

Найважливішим аспектом партнерських програм є розробка навчальних курсів, адаптованих до потреб конкретних компаній, зокрема такі, які б допомагали їм досягати своїх організаційних цілей. 70% учасників опитування сказали, що кількість їхніх партнерів у сфері управлінського навчання становить від одного до п’яти (при цьому більшість респондентів відповіли, що вони не мають намір змінювати таких партнерів). «Ми формуємо партнерства з компаніями з метою створення спроможностей, що дозволяли б розв’язувати проблеми, з якими стикається їхній бізнес», — говорить Скотт Дерю.

Виступаючи у ролі ділового партнера, Мічиганська бізнес-школа намагається розв’язати знайому багатьом проблему, коли менеджер, котрий щойно завершив навчання, не знає, як застосувати нові знання в контексті реального бізнесу. Так, заклад продовжує взаємодію зі своїми колишніми слухачами після завершення ними навчального курсу, зокрема, створивши мережі підтримки та проводячи дискусії за участю своїх викладачів та менеджерів компаній. Крім усього, такі дискусії дають змогу краще налаштувати програми на вирішення проблем клієнтів. «Подеколи не все йде так, як би хотілося, — каже Дерю. — Але спільно з клієнтами ми пропрацьовуємо всі проблеми, що виникають під час реалізації програми або після цього».

APUS також адаптує свої програми до вимог конкретних клієнтів. Так, багато організацій, що входять до цієї системи, надають курси, покликані розвити знання та вміння менеджерів, котрі, як планується, повинні зайняти посади вищих рівнів; натомість деякі заклади фокусуються тільки на питаннях професійного розвитку керівників найвищих щаблів. «Управлінська освіта — це лише один із компонентів загальної системи управління талантами, яка спрямована на формування в організації культури високої результативності», — зауважує Татьяна Серінг.

Технології і навчання

Стрімкий розвиток технологій — ще один фактор, який зумовлює зростання попиту на програми управлінського розвитку. Використання технологічних інструментів робить навчальний процес гнучким, дозволяючи керівникам суміщати навчання із виконанням своїх обов’язків.

Більше того, компанії заздалегідь очікують, що навчальні курси, які вони замовляють, включатимуть технологічний компонент. За словами Скотта Дерю, «сьогодні один із головних викликів для індустрії бізнес-освіти — це питання органічного поєднання технологій з навчальним процесом». Ця думка підтверджується результатами опитування UNICON: більшість респондентів зазначили, що очікують використання у навчальному процесі матеріалів в електронному форматі, гейміфікації та інших засобів, які ще недавно вважалися інструментами майбутнього.

Якщо ж взяти такий звичний інструмент, як відео, то згідно звіту «Using Video to Impact Learning Initiatives», підготовленого Bersin by Deloitte 2013-го, тією чи іншою мірою використовують його біля 47% опитаних компаній; але система чи хоча б стандарти застосування цього засобу є у менше ніж 10% організацій.

Також, як показало дослідження, корпоративні університети ефективніше, ніж академічні установи, інкорпорують технологію до навчальних програм. Проте Скотт Дерю підкреслює, що якість програм управлінською освіти не повинна вимірюватися однією лише кількістю використаних технологічних інструментів, а завданням технології у першу чергу є забезпечення зручності, гнучкості процесу навчання та підвищення його результативності.

За матеріалами "Special Report: Executive Education", Chief Learning Officer.