Як мистецтво допомагає опанувати лідерські вміння

Філософія, література, музика, образотворче і театральне мистецтво — це стає все більш звичним елементом програм управлінської освіти. Чого ж можуть навчитися керівники, граючи з джазовим квартетом, співаючи в хорі або вивчаючи шедеври архітектури? Вашій увазі — деякі приклади з практики провідних бізнес-шкіл.

Слухач Лондонської бізнес-школи (LBS) сідає за фортепіано. На якусь мить руки завмирають на клавіатурою — він готується грати з професійним джазовим квартетом. Єдине — цей студент ніколи раніше не підходив до цього інструменту (можна припустити, що у найкращому разі розрізняє чорні і білі клавіші). Проте коли музиканти починають імпровізувати, він щось грає і у підсумку звучить на диво приємна музика.

Занурюючись у світ джазу, студенти забувають, що вони є фахівцями в чомусь та починають мислити як «новачки». Ця вправа — елемент двогодинної джазової сесії, мета якої — допомогти керівникам освоїти навички імпровізації, якими блискуче володіють джазмени. (Сесія входить у програму LBS «На чолі змін», котра є елементом п’ятиденного навчального курсу для управлінців, де тема мистецтва використовуються в контексті бізнесу.)

Курс LBS був заснований шість років тому, з тим аби допомогти керівникам підготуватися до управління бізнесом у неспокійні часи, що, як вважає професор кафедри організаційної поведінки Ден Кейбл (Dan Cable), стає для компаній одним із головних пріоритетів. У певний момент (якщо точніше — три роки тому) Кейбл відчув, що програма має більшою мірою зачіпати людину зсередини й тому перебудував її, зорієнтувавши на «внутрішню пошукову систему» (він аналізує її у своїй книзі «Alive at Work» («Бути живим на роботі»)). Джазова сесія задумана так, аби запалити в студентах допитливість і стимулювати вияви творчості. Заняття включає чотири вправи, котрі відбивають практичні аспекти провідництва. Серед іншого — це вміння, експериментуючи, знаходити вихід зі складної ситуацію та усвідомлення цінності «розпорошеного» лідерства.

Алекс Стіл (Alex Steele), консультант, науковий співробітник та професійний джазовий піаніст, який проводить сесію, каже, що «такі заняття сприяють більшій сконцентрованості розуму та стимулюють схильність до рефлексій», зауважуючи при цьому, що «студенти завжди можуть винести з сесії якісь нові ідеї та потім впровадити їх у своїх командах». На переконання Стіла, джаз — це чудовий інструмент заохочування «мислення новачка», бо він ламає звички та змушує «відключити» спосіб мислення «на автопілоті». У рамках однієї із вправ за чотирма слухачами «закріплюється» музикант, з яким вони раніше не зустрічалися. Якщо студент хоче, аби музикант виконував соло, він вдягає на нього капелюх; а щоб просто грав — кладе руку на плече.

Ця вправа демонструє, що джаз в основному працює на неієрархічних принципах. Студенти мають спілкуватися між собою, використовуючи зоровий контакт та мову рухів тіла. В ситуації, коли капелюх є на кожному музиканті, вони, координуючи свої дії, можуть досягти більшої різноплановості виконання, навчаючись при цьому, як зробити крок назад та довірити контроль комусь іншому.

Сем Кронья (Sam Kronja), фінансовий директор Пресвітеріанського коледжу в м. Перт (Австралія), розповідає, що для нього джазова сесія була не просто доповненням до програми. Отримані під час навчання ідеї він застосовує у своїй роботі: «Тепер я приходжу на зустріч зі своєю командою та описую те, що бачив і відчував так, що люди можуть дуже чітко це уявити».

Також джазова сесія дає змогу зрозуміти переваги емпіричного навчання як такого. «Що найкраще зробити, аби познайомитися з Лондоном — читати, розмовляти з іншими або поїхати туди самому?», — запитує Кронья.

Інші заклади ділового навчання теж використовують мистецтво як компонент навчальної програми. Наприклад, слухачі Бізнес-школи Warwick виконують сцени з п’єс Шекспіра, а також описують дилеми, з якими стикаються в роботі й розігрують їх як сцени. Іспанська Бізнес-школа IESE в рамках деяких курсів пропонує «досвід Гауді». Після семінару та екскурсії по незавершеному Храму Святого Сімейства — монументальної споруди, яка стала одним із яскравих символів Барселони, — студенти розмірковують над питанням — як архітектор Антоніо Гауді переконав людей у доцільності зведення храму та як вдається підтримувати життя в проекті, добудовуючи його протягом останніх 100 років. А в програмі Execitive MBA також використовується джазовий компонент: працюючи разом із музикантами, студенти створюють свою мелодію.

Гаррі Девіс (Harry Davis), професор креативного менеджменту Школи бізнесу Booth (Чиказький університет), вже давно є прихильником ідеї експериментування та співпраці з митцями. «Якщо виходити із мого розуміння сутності лідерства — це фундамент», — каже він.

Девіс переконаний, що лідерство — це «досвід переживання». Школа використовує тему мистецтва у найрізноманітніші способи: від проведення бесід із представництвами творчого світу до надання студентам можливості випробувати себе в ролі хориста. Так, під час хорової сесії 40 студентів, викладачів та інших співробітників закладу протягом трьох годин навчалися співати разом, а потім виступили зі сцени перед аудиторією. «Участь в хорі — це можливість зрозуміти, що означає вести за собою інших, а що — слідувати за кимось», — зазначає Девіс, пояснюючи цю думку так:

Крім усього, Девіс підкреслює, що співаючи в хорі, людина мусить задіяти мову рухів тіла та свою сенсорну систему, що є критично значущим складником висловлення емоцій, а це «відіграє не останню роль у лідерстві». І ще, Девіс звертає увагу та те, що важливо саме взаємодіяти з митцями, а не просто спостерігати за їхньою діяльністю.

«Ми співпрацювали з митцем, який був у нас три місяці; студенти могли дивитися, як він створював свої роботи, але при цьому не були "під’єднані" емоційно до самого процесу».

Іх-тінь Лі (Yih-teen Lee), професор кафедри управління людьми в організаціях Бізнес-школи IESE, дотримується аналогічної думки. «Критично важливий складник у “досвіді Гауді” — це відвідування храму, — розповідає він, — бо це генерує унікальні переживання, стимулюючи думку та надихаючи на емоційному рівні; тож люди можуть всім своїм єством зануритися в тему лідерства». А за словами Гаррі Девіса, «сфера використання мистецького компоненту в програмах управлінського навчання розширюється, бо це є дуже дієвим способом допомогти лідерам набути деякі із надзвичайно важливих умінь. «Врешті-решт, лідерство — це виконавче мистецтво», підсумовує він.

За матеріалами "How the arts help hone leadership skills", FT.

Ілюстрація: Depositphotos.com