Education 4.0: три навички, які знадобляться студентам для роботи в майбутньому

Концепція «Education 4.0» переосмислює освіту як інклюзивний досвід, що триває впродовж усього життя і покладає відповідальність за розвиток навичок на студента, а викладачі та наставники виступають у ролі фасилітаторів і помічників у цьому процесі. World Economic Forum пропонує розглянути три найважливіші навички, які мають відігравати центральну роль у навчальному плані кожного студента.

1. Вирішення проблем

Вирішення проблем посідає одне з перших місць у списку обов’язкових навичок кожного університету та компанії, але що саме це означає? Студенти, які вміють вирішувати проблеми, підходять до них із цікавістю; вони готові прийняти виклик, що стоїть перед ними. Працюючи самостійно або з іншими, студенти вивчають ситуацію і ставлять запитання, щоб виявити першопричину проблеми; спільно шукають потенційні рішення після того, як причину встановлено; експериментують і тестують рішення в невеликих масштабах; аналізують результати цих тестів; масштабують найкраще рішення і продовжують відстежувати рішення, щоб переконатися, що воно дійсно вирішує проблему. На цьому шляху студенти створюють і покладаються на будівельні блоки вирішення проблем: креативність, аналіз даних, наполегливість і критичне мислення.

У серії публікацій Інституту Брукінгса, присвяченій навчанню майбутнім навичкам, викладач Кейт Міллз (Kate Mills) описує «нормалізацію труднощів» у своєму класі. Вона шукає можливості продемонструвати, як інші студенти (а не вчитель) працювали над проблемами, називаючи і описуючи кроки, які вони використовували, і пояснюючи, як цей процес вирішив проблему.

Це включає в себе надання студентам цілої низки стратегій вирішення проблем, до яких вони можуть звернутися, якщо застрягнуть.

«Для мене, як для викладача, — продовжує Міллс, — важливо створити в класі атмосферу, в якій студенти стають вирішувачами проблем».

2. Колаборація (співпраця)

По суті, колаборація — це вміння добре працювати з іншими, іноді в ролі лідера команди, а іноді в ролі її члена. Студенти, які співпрацюють, піддаються впливу достовірних даних та ефективного переконання, а також демонструють готовність змінити свою думку, коли стикаються з доказами, що суперечать їхнім початковим переконанням. Ефективні співпрацівники будують стосунки з усіма типами особистостей, стилями роботи та походженням, швидко діють, щоб знизити напругу та вирішити конфлікти в будь-якій команді. Крім того, вони шанобливо ставляться до співрозмовників, незалежно від того, чи спілкуються вони особисто, на камеру, через аудіо, пишуть у будь-якій формі (від малоконтекстних мікроповідомлень до розлогих звітів) або активно слухають.

П’ять років тому Pearson Education, британський освітній видавничий гігант, у співпраці з Partnership for 21st Century Learning проаналізував найбільш значущі висновки у навчанні студентів навичкам колаборації. У звіті рекомендується впроваджувати три елементи співпраці у повсякденну роботу в класі: міжособистісне спілкування, вирішення конфліктів та управління завданнями.

Певний рівень тертя має бути вбудований у навчальне середовище, щоб розвивати і практикувати навички колаборації.

Для того, щоб створити клас спільного навчання, автори звіту рекомендують об’єднати студентів у безліч різних груп для виконання різноманітних завдань і проєктів, ротацію ролей між ними для того, щоб всі мали досвід виконання різних обов’язків і міжособистісних ситуацій. А також — навчити студентів проводити взаємооцінювання, яке забезпечує чесний, конструктивний зворотний зв’язок. Звіт також підтверджує, що студенти з сильними навичками співпраці мають кращі перспективи працевлаштування та просування по службі, ніж ті, хто такими навичками не володіє.

3. Адаптивність

Здатність постійно адаптуватися до нових ситуацій і реалій довгий час недооцінювалася, оскільки «адаптивність» досить складно визначити. Навички адаптивності варіюються від певного комфорту в умовах невизначеності, раптових змін і незнайомих обставин до здатності приймати ефективні рішення та розробляти інноваційні рішення під тиском. Молодь, яка вміє адаптуватися, легко переходить від ролі послідовника до ролі лідера і навпаки. Вони вітають можливості вивчати нові теми, опановувати нові навички та випробовувати себе.

Австралійська дослідницька група під керівництвом Ендрю Мартіна (Andrew Martin) протягом останнього десятиліття вивчала реакцію студентів на невизначеність, новизну і зміни, зазначаючи, що навчання адаптації вимагає когнітивних, поведінкових і афективних (емоційних) коригувань, які включають розвиток стійкості, життєздатності і саморегуляції. Один із підходів до навчання адаптивності полягає у створенні саморегульованого процесу зі студентами, в якому вони самостійно оцінюють свій рівень знань у певній сфері, визначають навчальні цілі, працюють над набуттям досвіду та навичок, знову оцінюють рівень знань, визначають модифікації, необхідні для подальшого вдосконалення тощо. Із часом коригування та модифікація навичок і поведінки в результаті оцінювання та зворотного зв’язку уможливлює формування у молоді такого адаптивного мислення.

Поява Education 4.0 пропонує унікальну можливість модернізувати наші освітні системи, щоб забезпечити ефективну підготовку двох мільярдів молодих людей у світі до Четвертої промислової революції, одночасно зменшуючи нерівність в освітніх системах і використовуючи потенціал освітніх технологій. Акцентуючи індивідуальний розвиток навичок і навчання в класі на вирішенні проблем, співпраці та адаптивності, Education 4.0 пропонує молоді найкращі можливості для досягнення успіху в глобальній економіці.

Ілюстрація: cla.co.uk