Дуже часто ми бачимо, що економічні моделі призводять до створення політичних рекомендацій, які пропонують привабливі переваги, але ґрунтуються на нереалістичних очікуваннях, що не відображають складнощів реального світу. За своєю природою, зокрема, економетричні моделі, як відомо, є непередбачуваними, головно через кількість змінних, необхідних для відтворення реальної економіки, а також через дуже суб’єктивний характер багатьох змінних, які неможливо точно включити в модель. Переважно саме так відбувається з теорією порівняльних переваг, яку роблять основою політичних рекомендацій вільної торгівлі, з огляду на прогнозовані нею взаємовигідні результати.
* * *
З погляду технологічних аспектів, передбачається, що існує постійна віддача від масштабу, що не відповідає практиці сучасної світової економіки. Насправді зростання віддачі від масштабу частіше відбувається за ситуації, коли міжнародний бізнес прагне досягти економії на масовому виробництві, одночасно намагаючись зменшити витрати. Далі припускається, що капітал і праця є ідеальними замінниками. При цьому ігноруються величезні витрати на перехід від трудомісткого до капіталомісткого виробництва, а під впливом порівняльних витрат і цінового механізму — на зворотний перехід, якщо витрати на робочу силу знижуються. Третє технічне припущення полягає в тому, що економіка завжди перебуває у рівновазі. Навіть якби це було так, властивості цієї рівноваги не визначено. Економіка може перебувати у стані рівноваги за критерієм Парето, але одночасно переживати масове безробіття й жахливі злидні.
