У цій книжці я широко користуюся діаграмами та графіками часової залежності, бо системи важко обговорювати за допомогою самих лише слів. Слова та речення неминуче йдуть одне за одним у лінійному, логічному порядку. Системи ж постають одразу всі цілком. Вони пов’язані не в одному напрямку, а одночасно в кількох. Щоб обговорювати їх правильно, необхідно якимось чином користуватися мовою, що в процесі обговорення демонструє певні якості, подібні до якостей самого явища.
Зображення слугують такою мовою краще за слова, ви-бо можете бачити водночас усі частини зображення. Я вибудовуватиму системні картинки поступово, почну з найпростіших. Гадаю, ви легко зрозумієте цю графічну мову.
Почну з підвалин: означення системи та розбирання її частин (редукціоністським, нецілісним способом). Тоді складу всі частини знову докупи, щоб показати, як вони взаємодіють, утворюючи основну операційну одиницю систем — петлю зворотного зв’язку.
Далі запрошую вас до системного зоопарку, де зібрана колекція деяких пересічних і цікавих типів систем. Ви роздивитеся, як і чому поводяться деякі з цих істот, та де вони трапляються. Ви їх упізнаєте: вони навколо вас, ба навіть усередині вас самих.
Узявши за основу кілька «мешканців зоопарку» — компанію особливих прикладів, я трохи відступлю і розкажу про те, як і чому системи так прекрасно працюють, і про причини, з яких вони так часто нас дивують і збивають із пантелику. Я розкажу, чому всі чи все в системі може діяти як слід та розумно, однак усі ці розсудливі дії нерідко приводять до геть жахливих результатів. І чому речі так часто стаються набагато повільніше чи набагато швидше, ніж усі від них очікують. І чому ви можете робити щось, що завжди спрацьовувало, — аж раптом виявити, на свій превеликий подив, що ваші дії вже не працюють. І чому система може раптово і без попередження викинути такого коника, якого ви ще не бачили.
Це обговорення приведе нас до розгляду частих проблем, із якими спільнота, пов’язана з системним мисленням, стикається знову і знову, працюючи з корпораціями та урядами, з економіками й екосистемами, із фізіологією та психологією. «Ось і ще один випадок трагедії спільного», — казатимемо ми, роздивляючись систему розподілу водних ресурсів між громадами чи фінансових ресурсів між школами. Або ж ми завважимо «розмивання цілей», вивчаючи правила та стимули в бізнесі, які допомагають чи перешкоджають розвиткові нових технологій. Або ж побачимо «опір зовнішньому впливові», вивчаючи повноваження до ухвалення рішень і природу стосунків у родині, спільноті чи державі. Або ж виявимо «залежність», що може бути викликана набагато більшою кількістю чинників, ніж кофеїн, алкоголь, нікотин і наркотики.
Системні мислителі називають ці спільні структури, які породжують характерну поведінку, «архетипами». Замислюючи цю книжку, я називала їх «системними пастками». Відтак я додала слова «і можливості», бо ці архетипи, відповідальні за деякі непохитні та потенційно небезпечні проблеми, за допомогою дрібки системного мислення можуть бути і перетворені, щоб виробляти бажаніші види поведінки.
Від цього розуміння перейдемо до того, що ми з вами можемо зробити задля перетворення систем, усередині яких живемо. Ми можемо навчитися віднаходити важільні точки для змін.
Закінчу найважливішими висновками — тими, що походять із мудрості, яку поділяє більшість відомих мені системнихмислителів. Тим, хто хоче досліджувати системне мислення далі, додаток надає можливості зануритися глибше в предмет за допомогою тлумачного словничка, бібліографії джерел щодо системного мислення, підсумкового списку системних принципів та рівнянь щодо моделей, описаних у першому розділі.
