Цифровий мінімалізм однозначно не відкидає новацій інтернет-епохи — а радше відкидає той спосіб, у який стільки людей взаємодіють із цими інструментами. Я сам — комп’ютерний науковець, я заробляю на життя тим, що допомагаю розвивати найсучасніші інструменти цифрового світу. І як багато хто в моїй галузі, я відчуваю щирий захват перед можливостями технологій нашого майбутнього. Але я так само переконаний, що нам не вдасться розкрити цього потенціалу, якщо ми не докладемо зусиль, щоб узяти під контроль власне цифрове життя — та впевнено вирішувати, якими саме інструментами хочемо користуватися, з яких причин і за яких умов. Це не реакційність, це здоровий глузд.
* * *
Цифрові мінімалісти бачать у нових технологіях інструменти, які слід використовувати для підтримки того, що вони справді цінують, а не як саму цінність. Не приймають ідеї, що незначна користь виправдовує наявність у житті сервісу, який пожирає їхню увагу. Натомість вони бажають застосовувати нові технології в дуже вибірковий і цілеспрямований спосіб, що приносить їм великі здобутки. І що не менш важливо: їм цілком комфортно втрачати заразом усе інше.* * *
Ця високоадаптована людська схильність до соціальних зв’язків — захопливий фрагмент нашої еволюційної історії. Водночас це реальність, яка має непокоїти кожного цифрового мінімаліста. Описані в книзі складні мережі мозку мільйони років еволюціонували в середовищах, де взаємодією завжди була насичена особиста зустріч, а соціальні групи були малими, племінного характеру. Для останніх двох десятиліть характерне активне поширення цифрових засобів комунікації — так я називаю застосунки, сервіси та сайти, які дають людям змоги взаємодіяти через цифрові мережі. Вони розширили соціальні кола людей, зробивши їх значно більшими й значно менш локальними, заразом простимулювавши взаємодію через короткі текстові повідомлення та кліки схвалення, які набагато слабші інформаційно, ніж ті, до яких ми еволюційно пристосовані.Не дивно, що зіткнення старих нейронних систем із сучасними новаціями спричинило проблеми. «Інновація» у формі ультраобробленої їжі в середині ХХ століття призвела до глобальної кризи в охороні здоров’я, а непередбачені побічні ефекти цифрових засобів комунікації, свого роду соціального фастфуду, дають привід для не меншої тривоги.
