Сьогодні більшість людей на планеті живе заможніше за предків, бо громадяни й робітники в ранніх індустріальних суспільствах організовувалися, кидали виклик рішенням панівної еліти щодо вибору технологій та умов праці й докладали значних зусиль, щоб вигоди від технологічних досягнень розподілялися справедливіше. Тепер маємо зробити те саме знову.
* * *
Узагальнюючи, тисячолітня історія і факти сьогодення роблять цілком очевидним один висновок: нові технології автоматично не несуть із собою повсюдного процвітання. А чи приносять вони його — це вже питання економічного, соціального й політичного вибору.У цій книжці досліджено природу такого вибору, надано докази з історії та сучасності про існування взаємозв’язку між технологіями, заробітною платою і нерівністю, а також з’ясовується, що ми можемо зробити, аби спрямувати інновації на досягнення загального процвітання.
* * *
Прогрес ніколи не відбувається автоматично. Теперішній «прогрес» знову збагачує невелику групу підприємців та інвесторів, тимчасом як більшість людей позбавлені прав і отримують небагато благ. Нове, всеохопне бачення технологій може з’явитися лише в разі зміни базису соціальної влади. Це потребує, як і в ХІХ столітті, появи контраргументів і організацій, здатних протистояти узвичаєній мудрості. Сьогодні опиратися панівному баченню і виборювати контроль за напрямом технологічного розвитку у вузького кола еліти, мабуть, навіть важче, ніж було в Британії та Америці ХІХ століття. Однак це теж украй важливо.