Як бути, якщо власник бізнесу втомився

Автор: Євгенія Вознюк
Джерело: "НВ Бізнес"

Час від часу у власників бізнесу з’являється ідея відійти від оперативного керівництва своєю компанією і довірити її професійним топ-менеджерам. Для України такі процеси теж актуальні. Навіть більше, останніми роками спостерігається тенденція збільшення запитів до консалтингових компаній про те, щоб допомогти з такою трансформацією.

Чому виникає таке бажання?

За 17 років роботи у сфері консалтингу я зустрічалася з багатьма підприємцями, які не просто заснували власний бізнес, а й змогли його виростити до значних розмірів. Однак, частина з них належать до категорії стартаперів, які з легкістю перетворюють ідеї в діючий бізнес і деякий час успішно керують ним.

Але з часом вони втрачають інтерес і азарт, оскільки їхній підприємницький характер не дає можливості довго керувати рутинними процесами. Далеко не всім вистачає самодисципліни і знань для того, щоб самостійно розвивати компанію в довгостроковому періоді. І приділяти цьому стільки ж сил і часу, як на початку шляху.

У якийсь момент частина власників усвідомлює, що компанію та її менеджмент потрібно "відпустити" у вільне плавання. А самому залишитися в ролі інвестора або стратега, лише зрідка цікавлячись справами свого дітища.

Зі свого боку, наймані менеджери теж визнають, що їм буде простіше і ефективніше працювати без впливу власника. Але з огляду на сформовану в Україні корпоративну культуру вони зізнаються в цьому лише собі і зовнішнім консультантам. А ось поговорити про це з босом практично ніколи не наважуються.

Коли бізнесмени замислюються про передачу справ?

За моїми спостереженнями, дуже часто це відбувається після отримання диплома МВА. Останніми роками навчання в західних бізнес-школах стало масовим явищем. Цьому є кілька причин. По-перше, власники бізнесу намагаються підвищити свій рівень знань і свою компетентність до рівня дорогих найманих співробітників. По-друге, це наслідок спілкування з іншими бізнесменами, які вже отримали такий диплом. По-третє, данина моді.

Але повернімося до результатів навчання. У бізнес-школах передусім вчать правильної організації бізнес-процесів. Зокрема, підштовхують власників до того, що потрібно сильніше довіряти професійним топ-менеджерам, які, як правило, мають профільну освіту і тривалий досвід роботи у своїй сфері. Що саме вони можуть вивести компанію на новий рівень, давши додаткову цінність власнику та іншим стейкхолдерам. По-друге, під час довгострокового навчання власники не так інтенсивно залучені в операційні процеси і більше часу приділяють тому, щоб «покопатися» в собі, усвідомити свої бажання, згенерувати нові ідеї. У цей момент і з’являється бажання зробити новий стартап, створити нові напрямки бізнесу тощо.

Але чи так усе просто?

У цьому випадку ми говоримо про середній і великий бізнес. Адже приватний підприємець або власник малого бізнесу за бажання може відносно легко організувати роботу своєї компанії так, щоб не витрачати занадто багато часу і зусиль.

А ось у разі передачі управління в середньому і великому бізнесі можуть виникнути труднощі, для подолання яких потрібні ресурси: фінансові, психологічні, людські.

Отже, які ж є ризики?

1. Підвищення прозорості компанії

Не секрет, що практично будь-який підприємець намагається максимально оптимізувати свою діяльність у рамках чинного законодавства або навіть виходячи за них. Це дає можливість оптимізувати оподаткування і розрахунки з персоналом, зменшити фінансове навантаження на компанію. Але власник може контролювати таку організацію тільки в разі щоденного занурення в життя компанії. Якщо ж він віддалиться, то є ризик, що люди всередині компанії захочуть скористатися ситуацією і будуть показувати власнику неповну картину. У середньостроковій перспективі це може призвести до катастрофи.

Тому важливо створити максимально прозорий бізнес, який діє у межах законодавства. При цьому фінансові показники в короткій перспективі зменшаться. А на трансформацію структури може піти від 3 до 5 років. За наявності фінансового ресурсу процес може вкластися і в один рік.

2. Довіра до менеджменту

Коли власник є безпосереднім керівником, то іноді він сам заганяє компанію якщо не у кризу, то у стан стагнації. Він на 100% не довіряє думці найманих працівників і гальмує впровадження їхніх рекомендацій. Навіть незважаючи на те, що вони професіонали своєї справи. Ще однією з ознак майбутньої кризи є поява на окремих ключових посадах "своїх" людей, які звітують безпосередньо власнику і користуються його винятковою довірою. При цьому вони можуть не мати необхідного досвіду і діяти в розріз з іншими топ-менеджерами, які бачать можливості для розвитку.

Повна ефективна передача повноважень від власника до топ-менеджерам може зайняти 1,5-2 роки. І за цей час потрібно не просто заповнити професіоналами ключові посади, а ухвалити внутрішнє рішення про повну довіру їм.

3. Довіра від менеджменту

Щоб менеджери ефективніше працювали, їх потрібно мотивувати. У більшості випадків це питання вирішується розробкою і затвердженням системи премій, які залежать від прибутковості компанії. У виняткових випадках топ-менеджери стають міноритарними власниками. Але впливає не тільки мотивація. Важлива відсутність демотивації. Наприклад, бувають випадки, коли власник порушує попередні домовленості і раптово з’являється з вимогою "тут і зараз" вийняти з обігу значну суму для якихось сторонніх цілей або на розвиток свого нового бізнесу. Це може зруйнувати навіть найідеальніші плани менеджерів. Частковою страховкою від такого розвитку подій може слугувати розробка та підписання документа "для внутрішнього користування", своєрідного меморандуму, між власником і керівниками про те, що вони можуть робити після того, як власник відходить від справ.

4. Система контролю

Контролювати діяльність компанії можна і потрібно. Для цього є фінансова звітність і незалежний аудит. Але щоб наймані директори не захоплювалися ризикованими іграми, на них можна впливати без безпосереднього контакту. У такому випадку в раді директорів (ми ж пам’ятаємо, що мова йде про великий і середній бізнес?) можуть з’явитися незалежні директори. Це авторитетні у своїй галузі топ-керівники або власники бізнесів, які матимуть право проводити ревізію діяльності менеджменту, виявляти слабкі місця в діяльності і давати рекомендації щодо їх ефективного виправлення. Щоб діяльність компанії стала ефективнішою і вигіднішою не тільки для власника, але і всіх зацікавлених сторін.

Якщо врахувати ці чинники, то ймовірність успішної передачі повноважень від власника до менеджерів істотно збільшується.

Що робити далі?

Звичайно, можна піти "на ранню пенсію" і насолоджуватися життям. Але Підприємець (з великої літери) навряд чи змириться з такою пропозицією і, найімовірніше, займеться новим стартапом. Справою, яка буде займати весь його вільний час. А якщо врахувати, що між стартом бізнесу і появою стійкого бажання віддати його в управління найманим працівникам, за нашими оцінками, проходить приблизно 8 років, то одному бізнесменові до снаги створити багатопрофільний холдинг. І лише після цього йти на пенсію.

Але найголовніше — визначитися з роллю, яку власник для себе обирає, і намагатися не відступати від обраного шляху, хоч як би цього хотілося. Якщо хочеш бути виключно інвестором, то довіряй своїм директорам стратегічні і тактичні рішення. Якщо хочеш брати участь у розробці стратегічних планів — не лізь у щоденну діяльність.

Але варто пам’ятати, що саме власник завжди несе підприємницький ризик і саме він відповідатиме за результати діяльності компанії. Навіть якщо вони стали такими без його участі.

Про автора:

Євгенія Вознюк, партнер, керівник HR практики компанії EBS.