Креативність — не талант, а навичка

Автор: Ярослав Федорак, MCUa

29 травня перед менеджерами компаній та організацій України виступила людина, яка, за словами організаторів заходу, є автором унікальної концепції латерального мислення. Традиційне мислення пов'язане із аналізом, судженнями і суперечками. І якби світ навколо нас був достатньо стабільним — цього було б достатньо. Проте, зважаючи на реалії мінливого світу, де стандартні рішення можуть виявитися неадекватними, потрібні нові підходи і рішення. Відчувається потреба творчого мислення, мислення конструктивного, яке дозволяє створювати та знаходити нові шляхи розвитку.

Саме потреба навчитися мислити креативно і необхідність пошуку інструментів такого мислення, стали основною темою майстер-класу номінанта на Нобелівську премію у галузі економіки, автора легендарних теорій "Шість капелюхів мислення" та "Латеральне мислення" Едварда де Боно. Майстер-клас, проведений в рамках програми "Бізнес 360°", організований компанією Brain2Brain, охопив дві найбільш дієві програми мислення: програму паралельного мислення та програму інновацій і креативності. Ці прості, але ефективні процеси мають на меті допомогти людині стати більш продуктивною, сфокусованою і навчити не лише правильно використовувати потужні методики, але й застосовувати їх для вирішення проблем конкретного бізнесу.

Креативним був вже сам спосіб презентації доктора де Боно. Відвідувачі майстер-класу не побачили звичної для таких заходів презентації у PowerPoint чи не менш звичної для виступів видатних менеджерів та науковців відеопрезентації. Замість портативного комп'ютера для своєї презентації Едвард скористався хитромудрим приладом, який транслював на екран малюнки автора. Тобто доктор де Боно за допомогою різнокольорових маркерів та прозорого паперу створював свою презентацію просто на очах учасників.

"Програмісти пишуть програмне забезпечення для комп'ютерів. А хто пише програмне забезпечення для людського мозку? — риторично розпочав свій виступ Едвард. — Тим не менше, якби при мисленні людина не керувалося певним програмним забезпеченням, певним набором стереотипів, тоді вона б не змогла виконувати навіть найпростіших процесів, які необхідні для існування".

Де Боно навів такий приклад: якщо перед людиною розкласти 11 різних елементів одягу, то кількість різних комбінацій цих елементів складатиме десятки мільйонів. Найпотужніший комп'ютер, перш ніж перебере всі можливі комбінації одягу у своїй пам'яті, потратить кілька днів. Людський же мозок, якби він працював так само, як комп'ютер, потратив би на цей процес багато років. Уявіть: кілька десятиліть лише для того, щоб обрати собі одяг, в якому ви підете на вечірку. Проте, на щастя, робота людської свідомості дуже суттєво відрізняється від комп'ютерних алгоритмів. Людина мислить не бінарно — вона мислить шаблонами. Це надзвичайно прискорює процес мислення, але водночас — дуже суттєво обмежує його, стираючи зі свідомості усі нешаблонні варіанти.

Розповідаючи про свою ключову концепцію "шести капелюхів мислення", Едвард де Боно наголосив, що людина може знаходити нові креативні підходи, заперечуючи або ж відмовляючись від консервативної логіки. Для того ж, щоб протестувати таку ідею на життєздатність, слід один за одним, одягнути шість різнокольорових капелюхів, кожен з яких має свою функцію. Звісно, йдеться не про старовинний головний убір, а радше про роль, яку бере на себе мислитель:

• білий капелюх — об'єктивність, використання фактів і реалій;
• червоний капелюх — суб'єктивність, емоційність, інтуїтивність;
• чорний капелюх — негативізм, песимізм, заперечення, критика;
• жовтий капелюх — позитивізм, оптимізм, ствердження, схвальність;
• зелений капелюх — креативність, створення, можливості, інструмент латерального мислення;
• синій капелюх — організованість, результат, причини та наслідки, управління іншими капелюхами.

Познайомивши слухачів із концепцією "шести капелюхів мислення", Едвард відразу запропонував спробувати цей інструмент в дії, тобто протестувати здавалося б безглузду ідею на життєвість за допомогою шести ролей мислителя. Такою ідеєю стало твердження, що тільки жінки мають право освідчуватися і пропонувати одруження чоловікам і ніколи — навпаки. В результаті вправи лише 10% учасників, які сиділи в залі, назвали дане твердження негативним або навпаки — позитивним. Абсолютна ж більшість (майже 90%) учасників сказали, що дана ідея може мати деякі дуже цікаві наслідки. Взагалі ж, за час майстер-класу, слухачам було запропоновано багато практичних завдань і оригінальних ідей.

"Креативність — це не природній талант, — неодноразово наголошував доктор де Боно, — а радше навик, якому можна навчитися. Для того, щоб досягнути креативності, слід кидати виклик усталеним твердженням та правилам. Адже рухаючись протореною стежиною, наше мислення часто упускає з поля зору приховані можливості, які знаходяться поза нею".

Розповів Едвард і про те, як найкраще кидати виклик усталеній реальності. Для цього порадив користуватися провокацією (Provocative Operation (PO)). Саме така провокація дозволяє внести у стандартну ситуацію елемент нелогічності і таким чином досягнути нового рівня інноваційності. Згадуючи про свій минулий досвід, Едвард де Боно поділився зі слухачами досвідом створення провокацій. Так, він запропонував, щоб колеса машин робили не круглими, а квадратними. На перший погляд — це абсолютна нісенітниця. Проте, саме ця провокація (а точніше необхідність забезпечення плавного руху для машин з квадратними колесами) дозволила створити надчутливі підвіски для автомобілів, які сьогодні дають змогу пом'якшити рух навіть на найбільш нерівних дорогах.

Проте, відшукати нову креативну ідею ще замало. Слід на практиці довести її цінність. А для цього можна використати ще одну теорію Едварда де Боно — теорію ціннісних нагород (їх також шість, як і капелюхів):

• золота нагорода — людські цінності, цінності для суспільства;
• срібна нагорода — цінності для організації;
• сталева нагорода — цінності якості;
• скляна нагорода — інноваційні цінності;
• дерев'яна нагорода — екологічні цінності;
• мідна нагорода — цінності для сприйняття.

Даючи креативні завдання аудиторії, Едвард постійно ділився власними спостереженнями та відкриттями. Він, як і кожен відвідувач майстер-класу, також шукав відповіді на запитання, створював креативні провокації та без жалю ділився цими відкриттями із учасниками.

Наприкінці майстер-класу відбулася закономірна сесія запитань та відповідей, після чого кожен, хто захопився концепціями та ідеями Едварда, отримав змогу здобути оригінальний автограф автора книги "Шість капелюхів мислення", яку учасники отримали разом із матеріалами майстер-класу.