Український бізнес готовий до соціальної відповідальності.
Чи готові українські журналісти до цієї готовності?

Автор: Віктор Котусенко, керівник проектів SCG

6 березня 2008 р. за ініціативи інформаційно-аналітичного журналу «Деловой» було проведено круглий стіл на тему «Соціальна відповідальність українського бізнесу: репутація, PR чи благодійність». У заході взяли участь представники державної влади, ООН, благодійних фондів, а також українського бізнесу, зокрема, компаній «Київстар», «САН Ін Бев Україна», «Фокстрот», «Кока-кола», «Крафт», «JTI», «Nestle» та ін., а також ЗМІ.

Захід було проведено у рамках проекту «Національний інвестиційний форум», який ініціює активну комунікацію між бізнесом та владою в регіонах України. У 2007 році журнал «Деловой» провів 10 круглих столів у регіонах країни з представниками влади, місцевого бізнесу та великих національних і міжнародних компаній.

Проведення подібних заходів, сам факт систематичної розмови на тему соціальної відповідальності бізнесу (СВБ), є дуже хорошим знаком того, що український бізнес насправді розвивається дуже динамічно і у своєму розвитку відображає світові тенденції. Сучасну СВБ слід відрізняти від PR, з одного боку, та від благодійності, з іншого. СВБ — це не благодійність, а конкретні проекти, які вимагають від компаній не лише грошей, але і організаційних зусиль. Нерідко, для деяких компаній, — це багаторічні проекти. Тобто, на даний момент соціальна відповідальність бізнесу є способом управління бізнес-процесами з метою впливу на суспільство.

Згідно з результатами проведеного ООН у 2005 р. дослідження, більш як 75% опитаних представників українських компаній знайомі з поняттям СВБ. Що, звичайно, не виключає відмінностей у інтерпретації і навіть визначенні. До речі, приєднуйтесь до опитування, яке проводить зараз Management.com.ua — "Як розуміють соціальну відповідальність бізнесу у Вашій компанії?"

СВБ в Україні існує у різних формах, і розвивається, можливо, за власним сценарієм. Існує багато соціальних проектів, в які залучені українські бізнес-структури, і системність та ефективність таких ініціатив із кожним роком зростає. Окрім того, не слід забувати, що українські компанії, особливо у реальному секторі, часто отримують «у спадщину» цілу низку соціальних зобов'язань. Нерідко на місцях українські компанії практично беруть на себе зобов'язання з покращення інфраструктури та соціальної ситуації. Підписуються т. з. «договори соціального партнерства», відповідно до яких бізнес бере на себе конкретні соціальні зобов'язання, в тому числі побудову житла, розвиток інфраструктури тощо. Але головне, щоб ці зобов'язання не були руйнівними для молодого українського бізнесу і не були результатом відвертого примусу. На місцях бізнес нерідко змушують займатися благодійністю і брати на себе соціальні обов'язки. Так, наприклад, будівельні компанії повинні сплачувати внесок у фонд розвитку міста, який складає 20% від вартості будівлі у разі планування офісного будівництва, і 10% — у разі житлового.

На круглому столі було представлено Глобальний Договір ООН, який є найбільшою на даний момент ініціативою бізнесу різних країн світу у галузі соціальної відповідальності, до якої з моменту її заснування у 1999 р. приєдналося вже більше 3800 компаній. Після презентації Глобального Договору в Україні у 2006 р. серед цих підписантів майже 100 — українські. Глобальний Договір є майданчиком для спілкування та налагодження партнерства між соціально відповідальними компаніями. Він формулюється у вигляді 10 засадничих принципів та у практичному відношенні вимагає від його підписантів представлення щорічних соціальних звітів.

Соціальна звітність як один із найважливіших проявів діяльності бізнесу у галузі соціальної відповідальності також останнім часом перебуває у фазі активного розвитку. До складу соціальних звітів великих компаній на сьогодні входять такі важливі аспекти як вплив діяльності компанії на навколишнє середовище (зокрема, на атмосферу), дотримання прав людини, відносини з поставниками, боротьба за хабарництвом і т. п.

На круглому столі було озвучено ініціативу журналу «Деловой» провести Рейтинг проектів соціальної відповідальності бізнесу в Україні. Було висловлено різні думки стосовно доцільності проведення такого рейтингу на даному етапі, і зокрема — критеріїв оцінювання. Можна, звичайно, оцінювати проекти за широтою суспільного охоплення і наявністю реальних і довготривалих змін. Але на сьогодні, беручи до уваги принципову добровільність будь-якої діяльності у цій галузі, можливо, кращою формою такого «рейтингування» було б не призначення місць і тим більше не надання призів, а просто інформування суспільства про різноманітні проекти у галузі соціальної відповідальності, які здійснюють українські компанії.

Присутні на круглому столі представники компаній виступили з презентаціями найцікавіших соціальних програм та проектів своїх бізнес-структур. Серед найбільш яскравих слід відзначити соціальні проекти «САН Ін Бев Україна», соціальну ініціативу компанії «Київстар» «Для людей, для країни», соціальні проекти компанії «Фокстрот».

Факт постійного зростання суспільної уваги до питання СВБ в Україні є цілком природним. Так само природним є те, що український бізнес, який щиро прагне щось реально змінити на краще в соціумі і природному середовищі, все активніше запроваджує соціально-орієнтовані проекти та програми. Абсолютно природно, що здебільшого цим займаються великі компанії, оскільки соціальні проекти нерідко є дуже дорогими. І також природно і добре, що в українському бізнес-середовищі є різне розуміння СВБ, є різні визначення та різні моделі, бо це означає, що існують і різні практики у цій галузі, які вже можна порівнювати.

Але разюче неприродним на цьому фоні виглядає фактична нездатність органів державної влади та ЗМІ серйозно сприймати СВБ. Можна сказати, що бізнес парадоксальним виступає в українському суспільстві флагманом відповідальності, на фоні поширеного уявлення про те, що «бізнес усім винен». Уявлення це активно підігрівається ЗМІ. Неприродним є цинічне відношення звичайних ЗМІ (не бізнес-видань), коли йдеться про соціальні проекти бізнесу. Саме українські ЗМІ в значній мірі відповідальні за створення агресивного середовища, бо цікавить їх не скільки правда, скільки сенсація і негатив. Новини бізнесу подаються нерідко виходячи з презумпції винуватості бізнес-структур, із завуальованими чи відкритими звинуваченнями в нещирості.

Разом із тим, позитивна енергія бізнесу при правильному і системному залученні до вирішення проблем у соціальній сфері, здатна швидко і ефективно змінювати суспільне і природне середовище. Саме тому, попри наявні в українському суспільстві інертність і нерідко — спротив, у суспільних проектів та програм українського бізнесу є велике майбутнє.